Question

Будь ласка!!!, даю 25 балів!Зробіть ідейно-художний аналіз вірша:
У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці...
Я розкажу тобі таке,
чого не зможе інший,
бо таємницею володіємо
я та ніч...
Там,
де три гори зійшлися,
там,
де три ріки злилися,
там,
де три шляхи зв'язалися,
стоїть хатка.
А в тій хатці
за трьома замками,
за трьома дверима,
у якомусь із трьох кутків —
золоті весла...
А в холодному небі
золотий човен із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці...
Ніч осіння довга —
ходімо!
Нас тепер двоє
знає про весла —
ходімо!
...У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці!
Ходімо!
Навіть
якщо не дійдемо, —
ходімо!

Answer 1

Аналіз вірша Тема: Відтворення щирих особистих почуттів в людини у невід’ємному зв’язку з мовою, народом, рідною землею, Батьківщиною. 

Ідея: Возвеличення любові до всього святого, що пов’язано з життям кожної людини. 

Основна думка: Особистість — це та людина, яка поважає культуру, мову, традиції рідного краю, вболіває за долю України, її сучасне і минуле. 

Жанр: Елегія. Римування: Перехресне. 

Віршований розмір: Ямб. 

Художні особливості поезії. 

Повтори: «Коли мене питають… любили…» . Метафори: «випадкове слово не впаде» . Епітет: «ясні зорі», «тихі води» . 

Риторичний оклик: «кладіть отут у домовину живим!..» . 

Риторичні запитання: «Любити річки, і річки, і річечки, і потічки?» , «Народу чи зможеш прислужитись, як і де?» , «Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?» , «Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?» , «Україну чи зможеш ти забуть на чужині?». Елегія — це жанр у ліриці, означає — сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й «тиха елегія». Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії «Тиха елегія» саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою... Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой «відмовчується», «мовчить», то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, «кричить» та відповідає словами Т. Шевченка: «Однаковісінько мені...» Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.