Question

Твір-роздум ікона Святого Миколая

Answer 1

Славетна київська ікона святого Миколая, відома під назвою „Миколи Мокрого", протягом століть була головною святинею Софійського собору і першою чудотворною іконою на Русі.
Святий Миколай (Микола) Чудотворець, архієпископ Мірлікійський (IV ст.), котрий уславився ще за життя даром чудотворіння та щедрою допомогою знедоленим, користувався на Русі, а згодом в Україні, винятковою популярністю і пошаною, набуваючи статусу національного народного святого. Глибинні джерела цього всенародного шанування пов'язані з діяльністю князя Володимира - хрестителя Русі і Десятинною церквою. Тому саме в Києві формувався, уславлювався та звідси розповсюджувався культ святителя. В столиці Русі було встановлено суто Київське руське свято на честь перенесення його мощів у 1087р. з міста Міри в Малій Азії до Італійського міста Барі. На київському терені народжувались місцеві легенди про чудеса св. Миколая як апокрифічні, так і ті, що увійшли до канонічної житійної літератури.
Особливою популярністю користувалось „Чудо про немовля в Києві", що датується дослідниками не пізніше 1091 року. Легенда розповідає про подружжя, яке відправилось на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам'яті. Повертались вони до Києва по Дніпру в човні. В дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, „велику віру до нього маючи", з проханням про допомогу. І справді, наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою
на зачинених зовні полатях Софії Київської під іконою св. Миколая: "...дитя лежаще мокро перед образом св. Николая".
Відтоді ця ікона одержала назву Миколи Мокрого. Містилась вона на хорах Софійського собору в іконостасі Миколаївського вівтаря, праворуч від царських врат, займаючи місце храмового образу.
Професор А.Прахов, який досліджував ікону у 1882 р. напередодні реставрації, датував її X сторіччям. Тогочасні дослідники, як і А.Прахов, вважали, що ікона мала візантійське походження і була сучасною хрещенню Русі за Володимира.
У 20-ті роки ікона Миколи Мокрого була ще раз реставрована фахівцями реставраційних майстерень Всеукраїнського музейного Містечка і знову розміщена в Софійському соборі. З цього приводу М.Макаренко писав: "...в дуже зле освітленому місці стоїть ікона Миколи Мокрого, чудовий мистецький твір, найвидатніший із зразків т.зв. станкового малярства, який маємо в соборі. Після монументальних мозаїк і розписів XI та XII віків ця ікона стає на перше місце як часом свого походження, так і художнім своїм виконанням. ... Належить вона не пізніше як XIV століттю, а можливо і ранішій добі"