Question

яке стебло у тюльпана

Answer 1

Надземна частина рослини представлена системою пагонів. Пагоном (cormus) називається нерозгалужене стебло з листками та бруньками, що виросли протягом одного вегетаційного періоду. Ділянка стебла, від якого відгалужується лист (або листя), носить назву вузла, а відстань між сусідніми вузлами — міжвузля.  У деяких рослин стебло росте у висоту дуже швидко (бамбук за добу дає приріст до 30-100 см.). Збільшення стебла може відбу­ватися або за рахунок поділу клітин конуса наростання (верхівко­вий ріст), або за рахунок активного росту міжвузля (вставний ріст у злаків і хвоща).  Стебло (caulis), як і корінь, є осьовим вегетативним органом рослини. Воно виконує різні функції:—                зв'язує між собою всі органи рослини;—                забезпечує висхідну та низхідну течії речовин;—                 визначає положення рослини, несе листки, квітки та пло­ди;—                запасає і береже поживні речовини (крохмаль, жир тощо);—                бере участь у фотосинтезі (зелені клітини шкірочки);—                 є одним із органів вегетативного розмноження (на будь-якій його ділянці можуть утворюватися додаткові бруньки і ко­рені).  Перший (головний) пагін рослини утворюється із зародкового пагона. Пагони другого, третього і т. д. порядків розвиваються з бічних бруньок, що можна спостерігати весною при розпусканні бруньок багаторічних рослин. Брунькою (gemma) називають зача­тковий, ще не розвинений пагін. Вона складається з укороченого стебла із зачатковими листками й оточена бруньковими лусками, виконуючими захисну функцію. Луски є видозмінені листки.  Розрізняють верхівкові та бічні бруньки. Верхівкова брунь­ка — це верхівка стебла, котра включає конус наростання, що складається з камбіальних клітин. Розмноження клітин конуса наростання забезпечує зростання стебла в довжину, формування листків і бічних бруньок. Отже, з верхівкової бруньки виростає головний пагін, а з бічних бруньок — бічні пагони (пагони дру­гого порядку). Верхівкова брунька регулює зростання бічних бруньок. Вона виділяє гормон, який гальмує зростання і розви­ток бічних бруньок. При пошкодженні та відмиранні верхівко­вої бруньки починають збільшуватися бічні, або сплячі, бруньки. Таким чином, зростання рослини продовжується.  Крім верхівкової та бічних бруньок рослини здатні утворюва­ти бруньки на будь-якій частині стебла, на коренях та на листках. Такі бруньки називають додатковими, вони забезпечують вегета­тивне розмноження рослин.  Окрім верхівкової, бічних і додаткових бруньок виділяють ще квіткові бруньки, з яких утворюються квітки.  Розташування бруньок на пагонах є дуже стійкою ознакою ті­єї або іншої групи рослин. Бічні бруньки виникають в пазусі лис­тка (або його зачатку) і розташовуються певним чином. (рис. 29). Рис. 29. Розташування бруньок на пагонах: 1 — верхівкове та бічне супротивне у кінського каштана; 2, З, — чергове у верби та в'яза; 4 — супротивне у клена гостролисткового; 5 — серіальне в аморфи.