Ответы
Цитати:Роланд.
«У тебе вдача запрудка й загорда». (Олівер)
«Погроз я не боюсь... Я виручу, щоб лиш
король дозволив!» (Роланд)
«Коли Роланд узнав, що буде бій,
Він відважніший став від лева й тигра».
«За свого пана і найбільше лихо
Перетерпіти треба — холод, спеку,
А хоч би й кров пролити, трупом впасти».
«Скрізь, де не глянь, лютує сильний бій,
Ба, й граф Роланд не криється за других;
Вдаряє списом, поки служить спис...»
«Страшний, завзятий бій лютує далі.
Роланд і Олівер хоробро б’ються».
«А тут нас жде важкий і довгий бій,
Такої сили ще ніхто не бачив».
«Узяв Роланд рукою Оліфанта,
Приклав його до уст і як заграв,
Відбивсь об гори голос, залунав,
На тридцять миль навкруг пішов луною».
«Заграв Роланд так болісно й могутньо,
Так жалісно заграв на Оліфанті,
Що з уст його пішла червона кров,
А в голові виски аж затріщали.
А так далеко голос залунав,
Що серед гір почув його король».
«Вернувсь на поле бою граф Роланд,
Вернувсь, як рицар, Дюрандалем вдарив,...
Найхоробріших двадцять п’ять упало».
«Такої вдачі рицареві й треба,
Коли у зброї осідлав коня.
У боротьбі будь він твердий, завзятий».
«По-молодецьки б’ється граф Роланд!
Піт облива його гаряче тіло,
А в голові важкий, пекучий біль:
Виски в ній трісли, ще коли сурмив».
«Помер Роланд,— Бог душу в рай прийняв»
Карл Великий.
«Великий Карл, володар наш славетний».
«І Карл Великий також заридав:
В Іспанії лишивсь його племінник!
Король не в силі скрити сліз у тузі».
«В великій тузі їде Карл Великий,
Весь панцир вкрила сива борода».
«"І що я, Боже, варт? — сказав король.—
Чому в цій битві не було мене?”
Він з горя-туги бороду всю рве,
А рицарі заплакали й собі ж».
«Для Карла Бог зробив велике чудо:
На небі сонце стало непорушно».
«Коли володар суд свій закінчив
І прояснив свій превеликий гнів,
Він наказав хрестити Брамімонду».
Ганелон.
«Був Ганелон, якого діло — зрада...»
«Та й защеміло ж серце в Ганелона!
Він роздягається з кожуха з кун,
Стає в однім каптані із атласу.
Блискучі очі, гордий вид у нього,
Широкі груди, благородне тіло,
А гарний — не надивляться всі пери».
«Коли мені дасть бог звідтіль вернутись,
Я наварю тобі за те такого,
Що вистачить і до кінця життя».
«Граф Ганелон почув Роландів сміх:
Він мало що не тріс зі злості-гніву,
Він мало що ума був не позбувся».
«Король велів зловити Ганелона...
А там ланцюг закинули на шию,
Сковали, наче дикого ведмедя,
І посадили на погану шкапу».
«Там Ганелона люта смерть спіткала».
«Як кожний зрадник, Ганелон вмирає.
Нехай він зради більш не похваляє!»
Ганелон "Обличчя горде, променисті очі, могутня постать і широкі груди..." " Так Ганелон сконав, лукавий зрадник"
Роланд " Засмучений й розгніваний Роланд знову у бою, він б*є нещадно маврів..." "міцний на вигляд, та лице безкровне, потмеркли очі: їх пітьма укрила.."
карл "і Карл-сивобородий їх володар.""Очолив сам, відважний, грізне військо" "Прокинувсь король, володар-франків.Посланник Божий, Гавриїл-архангел.." " Веселий й гордий карл сивобородий"