Ответы
Якось біжить по лісу голодна лиса і раптом побачила їжачка. Схотіла вона його схопити, але не змогла. Згорнувся їжак у клубок, колючки виставив і притих. Бігає ліса коло їжака кругами, бігає і не як не може його схопити. Розлютилася лиса, узяла палку, підштовхнула їжака і покотила його до своєї нори. Прикотила і посадила його у клітку. Сидить собі їжачок в клітці і голосно плаче. А біля лисичої нори пробігав дуже хоробрий заєць. Почув він як плаче його друг їжачок і вирішив йому допомогти. Покликав він лису та почав її вговорювати, щоб вона їжака відпустила. Але лиса і чути нічого не хоче. Поміркував заєць і вирішив піти до вовка, бо останнім часом вовк змінився і став дуже добрим. Знайшов заєць вовка у лісі, розповів йому про лису та їжачка. Поміркували заєць і вовк і вирішили лису перехитрити. Узяли вони порожній мішок, поклали у нього камінь, а лисі вирішили сказати, що в мішку лежить порося. І вирушили вони до лисичої нори. Покликав вовк лису дав їй мішка та запропонував їй помінятися на їжачка. Лиса зраділа і узяла собі мішка. Визволив заєць їжачка з клітки і побігли вони з вовком подалі від лиси. А лиса розв’язала мішок і побачила, що замість порося там камінь. Зрозуміла яка вона довірлива і дурна, сіла і заплакала. А тим часом у лісі на сонячній галявині святкували свою перемогу над довірливою лисою хоробрий заєць, добрий вовк та їжачок.
Увечері я поверталася додому і зустріла маленького чарівника. Він запропонував мені подорож з ним до невідомої планети. Я була дуже здивована цією пропозицією, але мені стало дуже цікаво і я погодилась. Вмить я відчула холод. Ми вже були далеко над землею. Поряд пролітали чарівні зірки. Ми побачили багато невідомих планет, але все таки вирішили зупинитися на маленькій блакитній планеті. Коли ми спустилися, то навколо я побачила дивні будівлі - ніби замки із піску і такі ж дивні рослини, рожевого та блакитного кольору, які нічим не були схожі на наші земні. Трохи пройшовши ми зустрілися з жителями планети. Це виявились дуже симпатичні тваринки схожі на котів. Ми гралися з ними і слухали їх дивну мову. Але я почала сумувати за своїм домом і ми вирішили повернутися. Коли я розповідала мамі про подорож, вона лише посміхалась: напевне думає, що вигадка. Але я то знаю – правда