Ответы
Казка про частини мови.
Колись дуже давно було на світі велетенське царство слів. Правила ним цариця Граматика. Слова постійно працювали, метушились, поспішали. І кожне із них мало своє місце в царстві.
Та ось почався неспокій. Слова почали хвастатись одне перед одним тим, що саме воно найважливіше, бо найпотрібніше людям. Слова сварилися, але не поступалися один одному. Назрівав великий бунт. Але розумна цариця Граматика не могла допустити ворожнечі, бо добре розуміла, що всі слова важливі і потрібні людям.
Вона вишикувала слова і розподілила їх в такому порядку.
Першими мають стати слова, що називають всі предмети і відповідають на питання хто?, що?.
Другими – слова, що називають ознаки цих предметів і відповідають на питання який?, яка?, яке?, які?.
Далі слова, що означають дію предметів і т. д.
Всі слова було поділено на 10 частин. І це був справедливий поділ. Слова перестали сваритись, жили в мирі та дружбі.
Казка про морфеми.
В країні Морфології жили маленькі рухливі префікси, корені, суфікси, закінчення. Жили вони весело , дружно і часто мріяли про подорож в сусідню країну Лексикологію. В цій країні жили слова. Пильна охорона ворота відчиняла тільки для слів. Дізналися про це частинки слова «заморозки» (їх називають морфемами) і вирішили об’єднатися в слово.
Першим став корінь – мороз -, перед ним префікс – за,суфікс –к– вмостився після кореня,а закінчення –и- в кінці слова. Але перед самим від’їздом закапризувало закінчення –и: “Я не буду стояти в кінці, я — надто гарна частина слова!”. І зайняло місце префікса, ставши перед коренем. Тоді розгнівався префікс і став на місце кореня, а суфікс і собі закапризував . Вишикувавшись таким чином вони і направились до воріт Лексикології. Сторожа дуже здивувалась новому слову і не пропустила друзів. “Чому нас не пускають?”— здивувались морфеми.
І вирішили запитати поради у цариці Морфології.
“Не слід сваритися”,— сказала Морфологія. Корінь містить зміст слова, він — найголовніша частина слова. Без нього не може обійтись жодне слово. А префікс і суфікс допомагають утворювати нові слова. Префікс завжди стоїть перед коренем, а суфікс — після нього”. “А я”,— розгублено вигукнуло закінчення. “Ти гарна і важлива частина в слові. Без тебе слова не можуть змінювати свою форму і об’єднуватись у речення. Тому твоє місце в кінці слова”,— відповіла королева.
Після цього друзі більше не сварились, кожен із них зайняв своє місце. Утворилося слово « заморозки» і перед ними розчинилися ворота країни Лексикології.
Префікси з- та с-
В одному королівстві жили префікси з- та с-. Вони ніколи не сварились, бо добре знали своє місце. Але одного разу налетів на королівство злий ураган та й перемішав усі слова. Розгубилися тоді з- і с-, бо не знали куди ж їм тепер стати, до кого примкнути.
Зібралися вони на нараду та й вирішили: префікс з- може стояти на початку будь – якого слова. А префікс с- тільки тоді, коли корінь слова починається буквами к, п, т, ф, х. На тому і розійшлися.
Казка про неозначену форму дієслова.
В далекій країні Дієсловії жили дієслова. Жили вони дружно, поважали один одного. Та ось якось їх король запросив усіх до себе на бал та прислав їм три карети. В першу карету сіли дієслова теперішнього часу, в другу – минулого, в третю – майбутнього. Тільки одне дієслово стояло осторонь та плакало.
- Що з тобою? – запитали у нього брати.
- Я теж хочу поїхати на бал, але не можу. Адже я не маю ні роду, ні числа, ні особи, ні часу.
- Це не так, - відповіли брати – дієслова. Ти сам це зрозумієш. Коли відповіси на питання : « Що слід робити на балу?»
- Танцювати, сміятися, вітатися, веселитися…,- відповіло дієслово. А потім скрикнуло: -Я ж неозначена форма дієслова! Ура! Я теж їду на бал!
Казка про апостроф
Жили на світі дві коми. Одна була слухняна, зупинялась тільки там, де її ставили. А друга - стрибала де хотіла, бешкетувала, як хотіла. Плуталась між словами, ніяк місця собі не могла знайти. Розсердились букви та і закинули її на самий верх слів та наказали постійно стояти після б, п, в, м, ф та р перед я, ю, є, ї . З того часу називали її апострофом.