твір роздум перехожий зупинись

Ответы

Ответ дал: bsi81
0
Нещодавно здавалося, що все на світі так легко і просто. Ось твій дім, твоя школа, твої друзі. У тебе немає жодної хвилини вільної. Поки що ти — дитя, тому й не замислюєшся над тим, чи радісно, щасливо тобі жити у світі, повному тривог, сльоз, розчарувань. Але час, як відомо, невпинно лине вперед, летить, як швидкий потяг у незвідану далину.

І ось ти вже дорослий. Одразу ж з’являються звідкись проблеми, невирішені питання, і все це змушує нервувати, непокоїтись, тривожитись. Ти стаєш неурівноваженим, а, часом, навіть, злим. Це природно, бо ти вступаєш у зовсім новий для тебе світ, світ Дорослих. Чомусь одразу закінчується безтурботне, радісне дитяче життя… І ти починаєш розуміти, що воно вже не повернеться. Ніколи…

Тобі здається, що разом із дитинством відійшло у вічне минуле і щастя. І тобі хотілось би зупинити ті прекрасні хвилини, хотілось би, щоб вони тривали вічно, щоб повернулось щасливе дитинство, а ти лишався назавжди щасливим дитям. Але, на жаль, ця сторінка твого життя вже перегорнута, і, як би ти не кричав, бажаючи зупинити ту щасливу мить, тебе ніхто не почує, а слова твої назавжди лишаться беззвучними нотами, які розтануть у всесвіті, не почуті ніким і нічим.

Поступово ти починаєш відчувати відчай, ти думаєш, що твоє щастя ніколи не прийде до тебе. Ти звикаєш до цієї думки і тоді… перетворюєшся на людину, яка вже нічого не чекає від життя і не вірить, що все ж є воно, щастя. І тоді…

Читать полностью: http://tvori.com.ua/tvir-rozdum-shhasliva-mite-zupinis/#ixzz4LYxfOe5X

levickal23: дякую але великий
Вас заинтересует