Ответы
Водне середовище за своїми властивостями дуже відрізняється від повітряного, тому будова риб має ряд особливостей порівняно з будовою наземних хребетних тварин.Риби пристосовані до умов існування насамперед формою свого тіла. У більшості їх вона обтічна: загострена голова, від неї тіло поступово потовщується, досягає найбільшої товщини посередині і до хвоста звужується. Завдяки цьому тіло риби з меншим напруженням врізається у товщу води. Вода, обтікаючи найтовщу частину тіла, тисне на його задню частину, що сприяє просуванню риби вперед.Спинна частина тіла риби опукліша, ніж черевна. Така форма допомагає тварині утримуватись на певній глибині. Сприяє цьому, як не дивно, вода: зустрічний потік її під час руху риби проходить над опуклою частиною тіла швидше, знизу — повільніше. Різниця в тиску, яка при цьому виникає, підтримує тіло риби, не дає можливості їй потонути.Багато риб мають плоске, дуже стиснуте з боків тіло. Серед прісноводних риб до них належать лящ, густера, карась.У деяких риб тіло стиснуте з боку черева й спини.Плавці риб неоднакові за формою й будовою. Тривалий час вважали, що за допомогою плавців риби плавають (тому їх так і назвали). Тепер установлено, що кожний з них має певне призначення. Наприклад, спинний плавець, спрямований прямо вгору, діє як стабілізатор, завдяки чому риба тримається у вертикальному положенні. Грудні плавці, розставлені в боки, допомагають зберігати рівновагу і здійснювати повороти. Черевні плавці теж виконують роль стабілізаторів, а хвостовий призначений для вирівнювання напряму руху. Крім цього, у швидкоплаваючих риб він є стабілізатором і органом руху. Риба із силою б’є хвостовим плавцем з боку в бік, і вся задня частина її тіла робить хвилеподібні плавальні рухи. У риб, які швидко плавають (наприклад, у меч-риби, скумбрії, ставриди), обидві лопаті хвостового плавця однакової довжини. А в тих, що швидко занурюються в глибину (катран, білуга, стерлядь), більше розвинена верхня лопать. У швидкоплаваючих риб (наприклад, у луфара) спинний та анальний плавці притискуються до тіла чи навіть ховаються в особливі виїмки, завдяки чому вода краще обтікає їхнє тіло. Отже, форма тіла риби й його плавців, а також призначення кожного з них залежать від способу життя тварини.
Але не тільки за допомогою плавців риби добре плавають. Велику роль у цьому відіграє плавальний міхур. Він є в багатьох риб. Плавальний міхур має вигляд сріблястої, витягнутої у довжину кулі, що посередині ніби перев’язана невидимою ниткою.
Відомо, що вага риби трохи більша за густину води. Це означає, що риба у воді повинна тонути. Але цього за життя риби не трапляється, оскільки вага її у воді зрівноважується плавальним міхуром. Коли він стискується, густина тіла риби стає більшою за густину води, і риба опускається. Під час піднімання у верхні шари води об’єм міхура і об’єм тіла збільшуються, внаслідок чого густина тіла риби зменшується. Завдяки плавальному міхуреві риба залишається на певній глибині, а точніше — на тій, де вага витісненої рибою води дорівнює її вазі. Коли тварина, працюючи плавцями, опускається нижче від цього рівня, тіло її, зазнаючи великого зовнішнього тиску, стискується, передаючи цей тиск на міхур. Вага витісненого об’єму води зменшується, більшою стає густина риби — тварина опускається. Чим нижче вона опускається, тим сильнішого тиску зазнає її тіло, тим більше воно здавлюється і відповідно тим швидше риба опускається.
Коли риба переміщується за допомогою плавців у вищі шари води, її тіло, звільнившись від частини зовнішнього тиску, розпирається із середини плавальним міхуром (у якому тиск газу перебував до цього моменту в рівновазі з тиском води), збільшується в об’ємі, внаслідок чого риба піднімається вище. Чим вище тварина піднімається, тим більше роздувається її тіло і тим швидше здійснюється дальший підйом. Перешкодити цьому, «стискуючи» міхур, риба не може, бо стінки її плавального міхура не мають м’язових волокон, які могли б активно змінювати його об’єм. Отже, міхур допомагає рибі в нерухомому стані зберігати рівновагу, хоч вона й не дуже стійка.
Проте є риби, які не мають плавального міхура. Особливо багато їх серед тих, що живуть у придонних шарах води. Правда, і серед них є такі, які мають плавальний міхур, але підніматись у верхні шари водної товщі вони не можуть. Ці риби пристосувалися витримувати великий тиск. Коли їх підняти близько до поверхні води, то плавальний міхур розідметься так, що витисне шлунок через рот.
Густина риби залежить також від її жирності, розвитку кісткових утворів, від глибини, на якій вона тримається.
Полегшує рух риб у воді також шар слизу. Він зменшує тертя тіла об воду.