Ответы
У різні історичні періоди слово «гривня» означало мідяну монету у дві з половиною копійки, згодом — у три, і, нарешті, назву «гривеник» дістала у народі срібна монета вартістю у десять копійок (зберігалася ця традиція, як відомо, і за радянських часів).
Водночас із назвою «гривеник» у народі зберігалася й запозичена з польської мови назва «злотий», яка перейшла на срібну монету у п'ятнадцять копійок.
Етимологи виводять походження назви «гривня» від старослов'янського «гривна» — «намисто, браслет». І справді, у побуті Київської Русі існувала прикраса «шийна гривна» — золотий, прикрашений коштовним каменем обруч, що носився на шиї. «Гривнями» іноді називали також металеві амулети (медальйони), які також носилися на шиї (наприклад, так звані амулети-змійовики). Слово, мабуть, утворилося від праслов'янського кореня «грива» — «шия», що залишився в сучасній українській мові лише для визначення відповідної частини тіла деяких тварин. На думку етимологів, первісне значення слова «гривня» — «шийна прикраса» — доповнилося значеннями «грошова одиниця» та гривня (міра ваги) внаслідок звичаю робити шийні прикраси з монет. Цей звичай мав поширення в Україні й зберігся фактично до наших днів.