Ответы
Якось восени я йшов полем і побачив: на великому лузі зібралося багато лелек. Вони утворили коло, а в колі тім з опущеною головою стояв один, красень, і слухав стрекотливу, тривожну мову своїх побратимів. Потім по якомусь невловимому знаку всі лелеки піднялися, а він залишився. Вони зробили над ним прощальне коло і полетіли.
Він стояв убитий горем. Тільки тепер я здогадався, що відбувся лелечий суд, можливо, найсправедливіший і водночас найжорстокіший з усіх судів. Осуджений не рухався, аж поки його побратими зникли з видноколу. Потім уже він піднявся і полетів у протилежний бік. Його покинули, йому заборонили летіти з ними, і .він залишився в самотині.
Виявляється, він не загинув. Його підібрали діти, не знаючи про те, що він учинив злочин, відігріли, назвали Халимоном. Лелеки щовесни прилітали, виводили діток, знову відлітали, а він усе жив самітником і більше ніколи не піднімався в небо.
Зовсім випадкове!) я довідався, за що покарали лелеку. Мені розповіли, що того літа в сусідньому селі під час грози блискавка підпалила хату, на якій багато років жили лелеки. Господар хати майже з вогню виніс дітей і дружину. Він же, лелека, рятуючи себе, відразу полетів геть од поясежі, забувши про свою родину. На виручку прилетіли інші лелеки, але було вже пізно: мати з двома маленькими нелітками загинула у вогні. Лелека все літо ховався, а коли настала пора вильоту, він тихенько пристав до зграї. Але там .його упізнали і осудили на вічну самотність.