Ответы
Часом здається, що героїв у наш час вже не існує. Ніхто не сперечається, багато років тому вони жили і діяли — в історії багато прикладів виняткового героїзму. Але сьогодні, у відносно спокійне і мирний час, як видається декому, героям ніде проявити себе. Герої та супергерої «живуть» лише в коміксах і фільмах. Чи так це? Можливо, герої є і в двадцять першому столітті? І як відрізнити справжнього героя від уявного? І, нарешті, головне питання — як стати героєм?
Само слово «герой» в російську мову прийшло з грецької. У давньогрецьких міфах героями називали істот, що володіють подвійною природою: з одного боку, вони були людьми, з іншого — мали божественне походження; такі Геракл, Персей, Одіссей. Всі вони здійснювали видатні подвиги, які приносили славу героям і почесті від звичайних людей.
Згодом це слово набуло іншого змісту. Героями стали називати людей, здатних на самопожертву в ім’я блага інших людей або загального блага. Важливим критерієм героїзму є безкорисливість. Яке б велике діяння людина не зробив, бажання отримати вигоду як би знецінює значення цього діяння.
Герої стають героями тільки на війні, закриваючи своїм тілом амбразуру кулемета або захищаючи висоту до останнього патрона? Зрозуміло, не тільки. Можна стати героєм і в мирний час, рятуючи потопаючого, запобігаючи пожежа або терористичний акт, заступаючись за слабкого. Прикладів такого героїзму можна навести буквально тисячі, а один з них нам відомий з дитинства: це «невідомий герой» Маршака, якого «шукають давно і не можуть знайти». Не можуть, тому що справжній герой ще й скромний, свій подвиг він подвигом не вважає і всіляко прагне уникнути популярності. Герой, який бажає, щоб його портрет красувався у всіх газетах — дуже сумнівний герой.