Question

вірш-діалог розмова про місяць

Answer 1

Душа в квилінні нудиться, Аж серце рветься з грудей! Знову один. І знову не спиться ... З вікна мені дослухається серп Місяця. Віддавшись нудьги спокусі, Під монотонність тиші, Лише в ньому здобув я розраду, До нього слова звернені: --О чому сумуєш, новонароджений, Одвічне пасинок Землі ?! Чи ти сумом пригнічений, Страждаєш, як і я в ночі ?! Відкрийся, Місяць піднебесний, Розкажи суть пішли років. Скажи, на стільки Світ чи тісний, Що місця в ньому для щастя немає ?! Достатньо всього лише трохи Для блага люблячих сердець ?! Але немає його! Дуже шкода! Не кожен, мабуть, творець. Чи не вгамуєш і не виженеш З Душі серцевих мук і гніт. Жар-птицю в небі НЕ зловити, Коль і тебе ніхто не чекає. Змінився Місяць лунний-- Не став дослухувати весь сказ-- І сховавшись під хмарою похмурою, У сяйві своєму згас ....

Если не то опиши по лучше вопрос!