Question

Помогите мне пожалуйста срочно нужно по укр. мове:
Перепишіть, розкриваючи дужки. І. 1. Хай розквітне веселкове у (не) виданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (П. Тичина.) 2. То (не) просто мова, звуки, (не) словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини. (П. Тичина.) 3. Душа народу (не) сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді (не) переможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ (не) ліпший, (не) розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.) 6. Без мистецтва життя було б холодним, (не) затишним, (не) привітним. (Л. Дмитерко.) 7. Краса — лиш відображення земного у (не) земному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім’ї (не) порозуміння тривають (не) довго. (О. Копиленко.) II. 1. Слово, моя ти єдиная зброє, ми (не) повинні загинуть обоє. (Леся Українка.) 2. (Не) марно, ні, боями край гримів,— минули дні і злиднів, і (не) годи. (В. Сосюра.) 3. Ми — (не) безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних. (В. Симоненко.) 4. Ніде (не) видно ні живої душі. (І. Нечуй-Левицький.) 5. На заході догоряла ніжна (не) смілива заграва. (О. Донченко.) 6. Крізь пелену туману проступали якісь (не) виразні силуети. (Петро Панч.) 7. (Не) чутними кроками увійшли в село запашні присмерки. (Л. Смілянський.) 8. Холодні зірки мерехтіли в темному небi.

Answer 1

І. 1. Хай розквітне веселково у невиданій красі наша мова калинова, наче сонце у росі. (П. Тичина.) 2. То не просто мова, звуки, не словникові холодини — в них чути труд, і піт, і муки, чуття єдиної родини. (П. Тичина.) 3. Душа народу не сліпа, вона стоока. (М. Рильський.) 4. Так, армія тоді непереможна, коли любов зове її на бій! (Б. Олійник.) 5. Я винний в тім, що світ не ліпший, не розумніший, ніж він є, хоч віддаю йому найглибше, найкраще почуття своє. (Л. Первомайський.) 6. Без мистецтва життя було б холодним, незатишним, непривітним. (Л. Дмитерко.) 7. Краса — лиш відображення земного у неземному дзеркалі душі! (І. Жиленко.) 8. В дружній сім’ї непорозуміння тривають недовго. (О. Копиленко.) II. 1. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє. (Леся Українка.) 2. Не марно, ні, боями край гримів,— минули дні і злиднів, і негоди. (В. Сосюра.) 3. Ми — не безліч стандартних “я”, а безліч всесвітів різних. (В. Симоненко.) 4. Ніде не видно ні живої душі. (І. Нечуй-Левицький.) 5. На заході догоряла ніжна несмілива заграва. (О. Донченко.) 6. Крізь пелену туману проступали якісь невиразні силуети. (Петро Панч.) 7. Нечутними кроками увійшли в село запашні присмерки. (Л. Смілянський.) 8. Холодні зірки мерехтіли в темному небi.