Ответы
Життя сироти та дитини з батьками кардинально відрізняється. У других є любов і турбота зі сторони батьків, вони завжди готові з усією щирістю допомагати дитині, сприяти їй у всіх починаннях і надавати всіляке сприяння. У дитинстві для дитини немає нікого ближче, ніж батько і мати, їм він може розповісти що завгодно, а потім розраховувати на будь-яку допомогу. А ось сирота повністю позбавлений всіх цих можливостей і привілеїв. Ніхто і ніколи його так сильно не полюбить. Відсутність цієї любові наштовхне його на думку, що любові в житті і зовсім не існує. Все це матиме серйозні й далекі наслідки, які можуть виявитися дуже неприємними.
Проблему сирітства найкраще розуміють ті, хто знайомий з нею не з чуток. Ці люди знають про те, як важко доводиться дітям без батьків, які складнощі їх чекають за життя і як складно буде з усіма цими проблемами впоратися. Тарас Григорович Шевченко не був круглим сиротою, але деяке розуміння сирітства у нього таки були. У ранньому віці майбутній видатний український поет, етнограф і національно-громадський діяч Тарас Шевченко залишився без рідної мами. Так, у нього залишився батько, який був сильно зайнятий на роботі. Батько повторно одружився, а тому у маленького Тараса з’явилася мачуха. Але вона ніколи не любила дитину так, як то робила рідна мати. Думається, що саме з цієї причини Тарас Шевченко розумів всю складність сирітського життя.
Жаль з приводу сирітської долі можна побачити у творі Тараса Шевченка «Мені тринадцятий минало». Образ хлопчика, який був головним героєм, дає зрозуміти читачеві, наскільки тому важко живеться. Він сприймає природу, всі її численні прояви в якості щастя, він знаходить щось прекрасне у всьому тому, на що звичайні діти і не звернули б уваги. Пошук щастя у будь-яких дрібницях служить вказівкою того, що в душі у самого хлопчика щастя немає, через відсутність батьків йому необхідно заповнити свою душу чимось іншим.
В інших творах, зокрема, в поемі «Катерина» можна побачити, як важко доводиться жінкам, які народили дітей поза шлюбом. Роблячи так, вони практично прирікали своїх дітей на сирітство. Катерина, головна героїня однойменного твору , не змогла перенести ганьби, покінчила життя самогубство і залишила сина сиротою, давши тому страшну долю. Подібних прикладів у творчості Шевченка є ще кілька.
Тарас Шевченко відчував сильні почуття стосовно сиріт. Головним із цих почуттів була жалість. Діти-сироти були зовсім ні в чому не винні, вони не заслуговували тієї страшної долі, яка чекала їх за життя. Тим не менше, їм все-таки доводилося так страждати. Письменник у цілому показував сторони життя тих людей, в яких література ніколи не була перш зацікавлена. У всьому цьому його можна добре зрозуміти, адже він сам був з числа таких людей.