Question

Срочно! у цьому реченні розставити пропущені знаки (на місцях знаків я залишив пропуски)

Answer 1

Дорош сів, обхопивши руками коліна...
Могила, колись висока й широка, теперь осіла і розповзлася, так що від неї зилишився тільки невеличкий горбик, порослий бур'янцем і ніжною зелененькою травичкою. В головах стояв цегляний стовп, обмазаний цементом, що вже потріскався від сонця, дощу та вітру і поволі обсипався; зірка, вирізана з бляхи, пожолобилася і поржавіла; і лежали їхні косту тут, у степовій глухомані, як на морському дні, забуті, замулені. І переплакали за ними матері, брати й сестри, виросли й стали дорослими діти загиблих і потоху стали забувати про своїх батьків.
Серце Дороша защемило, він скинув кашкета, став на коліна перед самітним горбиком і довго стояв, похиливши голову, погладжуючи рукою м'яку зелену травичку, що ніжним килимом покривала це святе місце.
З кущика трави випурхнула пташка. Дорош здригнувся, не пускаючи очей з того місця, звіки вона вилетіла, пдповз на колінах і став шукати гнізда. Незабаром він помітив у землі манюсіньку ямку, сховану в густій траві і в ній затишне гніздечко, вимощене з трав'яних стебел і м'яко встелене на дні пружинистим кінським волосом.