Ответы
Ответ дал:
1
На все свій час – як у святім Письмі,
Та нині в мене часу забагато,
Удосталь, щоб каратись і карати
За ті плоди, що дав лукавий змій.
Я мала небо, та не мала крил,
Тепер мощу камінням шлях до раю,
Що інші розкидали – я збираю,
Мов на папері душ слова-дари…
Я мала тишу, та не знала сну,
Бо в тиші серця забагато крику,
Але свободу приручила дику,
Програла бій, та виграла війну.
Позбав мене, мій Боже, від спокус,
Які ведуть до марноти і тліну,
За фальш продати не дозволь безцінне, –
Бо нині це усе, чого боюсь.
У вічність упаде життя ріка,
Та має все ціну – добро і лихо.
Бо істина, стомовна і столика,
Не дасть себе пізнати без гріха…
Вас заинтересует
1 год назад
1 год назад
2 года назад
3 года назад
3 года назад
8 лет назад
Навік залишити чи далі йти.
І часом плачеш: більш я вже не можу!
Візьми свій хрест – для Бога цінний ти.
Хоч огортає страх, смертельний відчай –
На Бога поклади свою журбу.
Молитвою і вірою засвідчуй
сердечну відданість добру.
І що б не сталось, звідки б не взялося,
прийми з подякою – бо все для нас.
Благословення золоте колосся
зійде з насіння віри. У свій час…