Question

Власне висловлення на тему "Гроші-зло чи старт у щасливе життя?"

Answer 1

Непомітно у нашому житті важливе місце посіли гроші. Без них життя людини важко уявити. Кожний товар, послуга й вид

відпочинку мають свою ціну. Навіть людина уявляє собою цінність за розмірами своїх прибутків. Тільки тут може бути пастка.

Деякі люди починають забувати, що бездушні гроші потрібні для комфортного життя. Вони починають, навпаки, жити заради грошей. Бездумне збагачення позбавляє людину задоволення від життя. Треба не тільки заробляти, а й вміти добре відпочити, по­спілкуватися з друзями, допомогти тим, хто цього потребує. Бо в гонитві за грошима можна втратити родину, друзів і самого себе. Добре, якщо людина вчасно зрозуміє, що потрапила в пастку гро­шей. А якщо ні? Такого грошолюбця можна тільки пожаліти, бо життя проходить повз нього.

Станьте володарем грошей, а не їхньою жертвою. Хай вони допо­магають сиротам, інвалідам, дітям і малозабезпеченим родинам. Відчуйте насолоду від доброго вчинку, допомоги людям. А ще не забудьте, що ваші гроші повинні мати чесне джерело. Бо нечесні гроші — брудні, вони щастя не принесуть.

Живіть та насолоджуйтеся життям, цінуйте свій час і чесно за­роблені гроші — все це і є справжнє щастя.

II варіант

Сучасне суспільство не мислиться як суспільство без грошей. У минулому матеріальний статус був також визначальним показни­ком. Хоча, якщо замислитися над тим, що таке гроші, стає якось сумно. З’ясовується, що безцінне людське життя можна оцінити у паперовому грошовому еквіваленті.

Заради грошей люди працюють вдень і вночі, заради наживи люди вирішуються переступити закон і скоюють злочин. Так що ж, ми живемо заради грошей, чи заробляємо гроші заради життя? Від відповіді на це складне питання залежить якість нашого повсякден­ного життя. В історії філософської думки неодноразово з’являлися теорії, які пояснювали смисл людського життя. Для мене найдоско­налішою є теорія, запропонована українським мандрівним філософом Григорієм Сковородою.

Мудрець стверджував, що спочатку людина має пізнати саму себе, усвідомити свої проблеми і душевні потреби: «Якщо хочеш виміряти небо, землю і моря, — повинен спочатку виміряти себе ». Істинне щастя людини — у ній самій, тому треба намагатися досконало пізнати себе і заволодіти цим щастям. Людина, яка не пізнала себе і не вгамувала своїх пристрастей, мало чим відрізняється від тварини. Для того, хто пізнав самого себе, легкою буде будь-яка справа:

Бог найкращий астроном і найкращий економ.

Вічная природа-мати

Зайвини не може мати.

Наступним кроком на шляху вдосконалення людської природи є вибір правильного життєвого шляху, правильний вибір майбутньої професійної діяльності. Дійсно, якщо щоденні походи на роботу при­носять не тільки матеріальну вигоду, а й моральне задоволення, люди­на відчуває себе щасливою. ІІрадя, будь-яка, аби вона була «спорідне­на», аби людина любила її і вкладала у неї душу — одне з джерел дос­татку, радості й задоволення. «Рідне щастя» для Сковороди було «нев знатній посаді, не в гожості тіла, не в гарній країні, не в славному часі, не у високих науках, не у щедрому багатстві». Він високо цінує тих, хто « в неспоріднене собі діло не втручався », і застерігає народною муд­рістю: «Якщо не народжений, не сунься в книгочество».

Мав філософ і свої погляди на багатство. Він вважав, що, насолод­жуючись багатством, людина ніколи не відчує справжнього щастя. На думку Г. Сковороди, багатство, читай гроші, — це зло, яке пород­жує зло: «Багато хто, потоптавши природу, вибирає для себе ремесло наймодніше і найприбутковіше, але сим вони лише ошукують себе. Прибуток не є утіха, але мусить слугувати для задоволення тілесних потреб, а коли се й утіха, то не для серця, утіха для серця матиме у спорідненій праці». Проте це не означало, що-філософ оспівував бідність. Він відстоював загальну рівність, шанував бідних за їхню моральну чистоту, працьовитість і сердечну радість: «не той бідака, хто не має, але той, хто по вуха в багатстві ходить, не прикладає до нього серця, тобто на нього не сподівається». Іншими словами, і бага­та, і бідна людина може бути високоморальною, духовно чистою, але цього рівня легше досягти людині, яка не обтяжена зайвими турбо­тами про хліб насущний.

Важко не погодитися із людиною, яку шанували в народі за порядність і мудрість. Гроші — це не найголовніша цінність у людсь­кому житті. Якщо гроші починають керувати думками людини, якщо гроші починають визначати вчинки людини — то справжнє лихо. Гроші — це не найголовніша цінність, а лише умовна одини­ця, за допомогою якої люди вирішують повсякденні проблеми. Адже сучасній людині важко адаптуватися в сучасному суспільстві: без грошей не отримаєш освіти, не вилікуєшся, не нагодуєш свою ро­дину. Таким чином, відповідь на питання, поставлене у заголовку проста: у всьому треба дотримуватися міри. Гроші можуть принес­ти людині щастя, якщо вони чесно зароблені й витрачені на благо.’