библиотека
материалов
Сельское хозяйство мира (10 класс)
1 вариант
Выберите характеристики сельского хозяйства, характерные для развитых стран.
Главную роль в его развитии играет внедрение микроэлектроники, автоматизации, биотехнологии.
Наряду с производством сельскохозяйственной продукции осуществляется её переработка, хранение, перевозка и сбыт и др.
Резко преобладает высокотоварное сельское хозяйство
Представлено как товарное, так и потребительское сельское хозяйство
Сохранилось подсечно-огневое земледелие
Преобладает растениеводство
Что не характерно для «зеленой революции»
преобразование сельского хозяйства на основе современной агротехники
выведение новых скороспелых сортов
расширение ирригации
имеет широкое распространение, особенно в наименее развитых странах
Расположите страны-производители в порядке убывания производства в них пшеницы:
Франция
Китай
США
Индия
Какие три из перечисленных стран являются экспортерами риса?
Япония
Франция
Индия
США
Мьянма
Вьетнам
Установите соответствие между масличной культурой и страной её производства
подсолнечник а) США
соя б) Италия
арахис в) Россия
оливки г) Индия
Установите соответствие между культурой и родиной её происхождения
картофель а) Восточная Африка
чай б) Южная Америка
кукуруза в) Юго-Западная Азия
пшеница г) Мексика
д) Китай
7. Выберите неверное утверждение:
1) Наиболее мощным средством воздействия на окружающую среду стала химизация сельского хозяйства
2) В период интенсивного развития сельского хозяйства основным его воздействием на окружающую среду были распашка земель и сведение лесов
3) В странах с интенсивным сельским хозяйством резко возросло загрязнение, связанное с развитием животноводства
4) Разрабатываются методы борьбы с сорняками и насекомыми с использованием биотехнологии
8. Выберите неверное утверждение:
1) Овцеводство мясошерстного направления характерно для районов с достаточным увлажнением и относительно мягким климатом
2) Овцеводство мясошерстного направления – в более засушливых районах
3) Мясной скот разводят преимущественно в более засушливых районах умеренного и субтропического поясов
4) Рекордсменом по потреблению мяса на душу населения является Новая Зеландия (400 кг)
СРОЧНО
Ответы
Ответ:
Гідросфера — це водна оболонка Землі, яка містить всю хімічно не зв'язану воду на земній поверхні в рідкому й твердому агрегатних станах.
Вода - найбільш поширена і найбільш незвичайна речовина на Землі. Лише вода в нормальних земних умовах може перебувати в трьох станах: твердому, рідкому, газоподібному. Перехід води з одного стану в інший потребує затрат тепла (випаровування й танення), або, навпаки, супроводжується виділенням відповідної його кількості (конденсація, замерзання). Для випаровування 1 г води необхідно витратити 2,5 кДж, на танення 1 г льоду - 335 Дж тепла. Поглинання, або виділення тепла при переході з одного агрегатного стану в інший, не впливає на температуру води (льоду).
Хімічно чиста вода має найбільшу густину при температурі 4°С. При охолодженні нижче цієї температури густина води зменшується, а об'єм збільшується. Ця аномалія води відіграє у природі дуже велику роль. При замерзанні водоймищ лід унаслідок зменшення густини залишається на поверхні і захищає воду від подальшого охолодження.
Вода у природі не буває хімічно чистою, оскільки вона є сильним розчинником. Вона завжди є газово-сольовим розчином різної концентрації.
Вода характеризується великою теплоємністю. Теплоємність води в 3 тис. раз більша, ніж повітря. Це значить, що при охолодженні на 1 °С 1 см3 води на 1°С можна нагріти аж 3 000 см3 повітря. Звідси зрозуміле значення океану як акумулятора тепла, його пом'якшуючий вплив на клімат, Вода характеризується малою теплопровідністю. Тому у нагріванні водоймищ головна роль належить перемішуванню води. Завдяки різним властивостям води виникло й розвивалося життя на Землі. Завдяки їм вода відіграє незамінну роль в усіх процесах, які відбуваються в географічній оболонці.
У водній оболонці виділяються: води Світового океану - 1,37млрд. км, підземні води - 60 млн. км3, ґрунтова волога- 82 тис. км3, води на поверхні суші: льодовики - 24 млн. км3, озера - 230 тис; км3; ріки - 1 200 км3 і вода в атмосфері - 14 тис. км3. Уся ця вода об'єднується завдяки властивостям види переходити з одного агрегатного стану в інший.
Безперервний процес переміщення води під впливом сонячної енергії й сили тяжіння, який охоплює гідросферу, атмосферу, літосферу та організми, називається світовим вологообігом, або кругообігом води.
Вода у природі безперервно переходить з одного стану в інший, здійснюючи т. зв. великі й малі кругообіги. Випаровування води з поверхні океану, конденсація водяної пари в атмосфері та випадання опадів на поверхню океану утворює малий кругообіг. У тих випадках, коли водяний пар переноситься повітряними течіями з океану на сушу, кругообіг води ускладнюється. Частина опадів, яка випала на поверхню суші, випаровується й поступає назад в атмосферу. Інша частина стікає в ріки та інші водойми. Процес випаровування води і випадання опадів на сушу може повторюватися багаторазово, але в кінцевому результаті перенесена на неї волога знову повертається в океан у вигляді річкового й підземного стоку, завершуючи свій великий кругообіг.
Кругообіг відіграє виключно важливу роль у житті планети. Здійснюючи перенесення тепла та вологи, він зв'язує земні оболонки і відіграє важливу роль в утворенні комплексної природної оболонки Землі. Кругообіг води має велике значення для розвитку рослинного світу, формування ґрунтів, розвитку ерозійних процесів. Річки виносять в океан твердий зважений матеріал, що сприяє нівелюванню земної поверхні та утворенню осадових порід.
У загальному кругообігу води найбільш рухома атмосферна волога. Середній уміст водяної пари в атмосфері становить близько 14 тис. км , а загальна річна кількість опадів на Землі - 519 тис. км3. Значить, об'єм вологи в атмосфері поновлюється 40 разів на рік. На випаровування опадів витрачається більше 20 % сонячної енергії, яка надходить на Землю. Але тепло, яке витрачається:на випаровування, вивільняється при конденсації водяної пари. Таким чином, кругообіг води супроводжується кругообігом тепла.
Баланс вологи в планетарному і в локальному масштабах не залишається незмінним. Значна кількість води вилучається з "обігу", затримується в льодовиках. За підрахунками Г.К. Тушинського (1963) у гірських льодовиках (у вигляді льоду) вода затримується на строк від 8 до, 125 років, а в льодовикових щитах - від 2 до 240 тис. років, протягом яких частки льоду долають шлях від центра шита до його окраїни. Згідно М.І. Львовича (1967), повний цикл вологообміну у полярних льодовиках триває близько 15 тис. років.
Кругообіги води не замикаються на Землі. Молекули водяної пари, які піднімаються у високі шари атмосфери, під впливом ультрафіолетової радіації Сонця розпадаються на атоми кисню та водню. Атоми водню розсіюються у міжпланетному просторі. У свою чергу Космос постачає воду на Землю, яку містить космічний пил.