Взять любую украинскую песню
Выяснить информацию откуда она взялась и откуда возникла, откуда пришла
Ответы
«Два кольори» — популярна українська пісня, написана у 1964 році. Музика Олександра Білаша, слова Дмитра Павличка. Перший виконавець пісні — Анатолій Мокренко.
ільше пів століття тому, двоє талановитих людей - поет Дмитро Павличко та композитор Олександр Білаш створили пісню. Вона одразу зачарувала слухачів своєю неповторною красою. Лірична, задушевна, сповнена теплом і мелодійністю ця пісня стала майже народною, її люблять і дуже часто співають.
Ніхто і не здогадується, що вірш Дмитра Павличка «Два кольори» буквально за пів години перетворився у пісню, яку добре знає вже декілька поколінь українців.
У далекому 1964 році, 29 лютого Дмитро Павличко та Олександр Білаш нудьгували на з̓ їзді комсомолу України. Поштовхом до написання пісні «Два кольори» була…хустка. Так, так, звичайна жіноча хустка, накинута на плечі: яскрава, на чорному тлі - червоні троянди.
Вона настільки вразила Олександра Білаша, згадує його донька Олеся, що той спитав у Дмитра Павличка:
« - Бачиш оту жіночку? Дивись, яка хустка - червоне і чорне.
- Червоне - то любов, а чорне - то журба, - відповів Дмитро Васильович».
Так, на тому з’їзді, Дмитро Павличко написав першу строфу до майбутньої пісні. Після цього, згадує автор, вони разом із Олександром Білашем потихеньку втекли зі з’їзду комсомолу до Будинку творчості у Ворзелі, що під Києвом, де композитор перебував певний час на відпочинку. Там для праці та натхнення стояв рояль. За короткий час народилася пісня.
Неймовірно, але поетові вдалося у невеличкому за розміром творі вмістити усе життя: від того часу, коли він був малим, до того, коли йому «війнула в очі сивина».
А першим професійним виконавцем пісні «Два кольори» був Анатолій Мокренко. Саме він виконав пісню на художній раді Українського радіо. І…рада не допустила пісню до запису. До музики претензій не було, а ось до тексту…
Хтось із радянських чинуш знайшов «блуд». Комусь здалось підозріло - «якщо людина посивіла і нічого не везе додому, значить вона повертається...з тюрми». А ще партійно-радянська цензура вважала «Два кольори» бандерівською, націоналістичною піснею, гімном ОУН і співається в ній зовсім не про "мамину сорочку", а червоно-чорний прапор УПА. Там теж є подібні слова: «Прапор червоно-чорний - це наше знамено. Червоне - це кохання, а чорне - пекла дно…».
Були вказівки «зверху» аби переписати пісню, зробити закінчення більш оптимістичним. Проте жодного разу, ані композитор, ані поет не відцурались від неї. І завдяки цій впевненості, світ почув «Два кольори» на радіо, у виконанні Дмитра Гнатюка. Він записав її на радіо до “Жовтневих свят”, тобто до 7 листопада того ж 1964 року. І весь світ почув “Два кольори” з його голосу.
Пісня полетіла за моря й океани. Її співали в Канаді, Америці, Аргентині, Австралії.