Ответы
Ответ:
Чому я вірю в Бога
Объяснение:
Ви задумувалися, чому говорять «Без Бога ні до порога», а не «Без Бога ні за ворота»? На мою думку, поріг – це кордон твоєї оселі, твоєї фортеці, де тебе захищають не лише батьки, а й «рідні» стіни. Та хіба цього захисту завжди вистачає? Звичайно, ні: крім цього, нас захищає ще й Творець.
Є безліч теорій щодо створення світу. Дехто вважає, що все відбулося само собою... Так уявімо собі: дивимось ми на будмайданчик, а там ні душі, але цеглини літають, будуючи дім... Або зайшли ми в художню майстерню, а там – нікого, лише олівець із пензлем снують у повітрі... Смішно і безглуздо. Абсурд. Звичайно, ми знаємо, що картини пише художник, будинки зводять будівельники й архітектори, а світ створив Творець.
У наші часи багато невіруючих людей. Вони думають: «Якщо я не бачив Бога, значить, Його не існує». Але це не так, бо Всевишній – як думка: ось, наприклад, сиджу я і мрію про літо, а те, які думки снують у моїй голові, видно лише по моїй міміці – чи мені сумно, чи весело. І якщо сторонній не бачить моїх думок – це не означає, що їх не існує. Ніхто думки не бачив, проте всі знають, що вона існує (хоча мудрі думки відвідують не всіх). Хто у цьому зі мною сперечатиметься? Все очевидно.
Українці – народ багатостраждальний, проте миролюбний і віруючий. Тому у скарбничці «Народна мудрість» є багато приказок та прислів’їв, пов’язаних із Богом, а народ як скаже – так і зав’яже. І коли ми покидаємо нашу зону комфорту (батьківський поріг), нас уже не захищають ні батьки, ні «рідні» стіни, а лише Творець і батьківська молитва.
Тому: «Без Бога ні до порога, а з Богом хоч і за море».