Question

Срочно!! Дам 15 баллов, О чом роман "перехрестні стежки "???​

Answer 1

Объяснение:

Повість має кілька сю­жетних ліній:

громадсько-політична діяльність адвоката Євгена Рафаловича;

особисте життя (кохання Рафало­вича та Реґіни);

життя галицького селянства.

Здобувши юридичну освіту, Євген Рафалович приїздить до провінційного галицького містечка з метою стати народним захисником, обстоювати соціальні та національні права галицьких селян. Рафалович кидається у вир життя: запроваджує у своїй конторі справочинство українською мовою, обстоює інтереси селян, провадить справу проти маршалка Брикальського. У цьому місті «перехресні стежки» звели його з давньою юнацькою любов'ю. Ще сту­дентом він закохався в дівчину-сироту Реґіну. Тітка силою видала її заміж, і Євген, важко переживши це розлучення, утратив надію будь-коли побачити кохану знову. Як з'ясувалося, Реґіна стала дружиною Стальського — ко­лишнього домашнього інструктора Євгена — «скотини в людській подобі» і була приречена на жахливе існування. Зустрівшись з нею, Рафалович зазнає страшного розчару­вання — він утратив ідеал. Проте давні почуття ще жевріють у його душі, бо він пропонує Реґіні кинути все та податися вдвох за море. Реґіна не приймає його пропозиції. Подальше своє життя Рафалович свідомо присвячує служінню селя­нам. Проїжджаючи селами, він ба­чить як після щеплення віспи п'яницею-медиком помирають діти, як аферист «ад­вокат» здирає гроші з селян, обіцяючи звільнити їхніх синів від рекрутства. Рафалович звертається до суду, пише статті до галицьких і віденських часописів, намагається протистояти «касовій реформі», зби­рає народне віче.

Любовна сюжетна лінія має тра­гічну розв'язку. Зневажена Реґіна вбиває Стальського, а потім гине від рук божевільного двірни­ка Барана. Розв'язка сюжетної лінії боротьби досить оптимістична: Рафаловича звільнено, знято несправед­ливі звинувачення в убивстві Стальського. Із цією сюжетною лінією тісно пе­реплітається лінія зображення жит­тя галицького селянства. Епізод із селянином, що заблукав біля рідно­го села, набуває для Рафаловича символічного значення:

« «Чи ж це не символ усього нашого народу? Змучений важкою долею, він блукає, не можучи натрапити на свій шлях, і стоїть, мов оцей заблуканий селя­нин, серед шляху між минулим і будущим, між широким, свобідним розвоєм і нещасним нидінням, і не знає, куди йому йти, не має сили ані надії дійти до цілі».[1]