Ответы
Ответ:
Мені й досі інколи здається, що я ще зовсім маленька дівчинка, яка з нетерпінням чекає якогось свята. До того ж не відомо, чого більше прагне: самої події, подарунків чи казкового настрою, своєї особистої феєрії. Вигадати казку не так вже й важко, значно важче щиро в неї повірити, дочекатися. «Чудо» народжується від згадок про найкращі моменти нашого дитинства, віт добрих і теплих спогадів, від святкового настрою і очікування чогось прекрасного.
Казка живе в душі кожної людини, вона завжди з нами і більшість з нас просто її не помічає. Адже життя наших сучасників перетворилося на стрімкий рух, шалений перебіг подій, гонитву за успіхом і грошима, прагненням отримати якомога більше матеріальних благ і положення у суспільстві. Чим старша людина, тим більш жорстокою й цинічною вона стає. Деякі з нас, посміхаючись, можуть заявити, що сучасне життя і казка – це такі ж несумісні речі, як робота і дружба, що зараз можна купити що завгодно і наліпити цінник навіть на диво.
Весь світ людей, які не вірять у казку, замикається у коло, яке складається із роботи і домівки. Та де ж тоді їхній багатий внутрішній світ, де ж пригоди і романтика, куди вони подівалися з життя? Адже усі ми в дитинстві щиро вірили у казки і мріяли бути не менеджером чи комерсантом, а льотчиком, лікарем чи космонавтом. Та це було ще в дитинстві, хоча і не дуже давно. Колись усе здавалося нам набагато простішим: планети була набагато меншими, відстані коротшими, дерева вищими, а канікули — нескінченими.
Объяснение: