Ответы
Ответ:
Ми шануємо Великого Кобзаря як прекрасного художника і поета, але є ще деякі напрямки його творчої роботи, про які згадують не часто. Наприклад, мало хто знає, що Тарас Григорович якось брав участь у археологічних розкопках.
Объяснение:
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність, мораль тощо.
Ще серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми, і можна лише сказати, що ми до кінця й не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Біда лише в тому, що ми не завжди вдячні, його нащадки, і все рідше звертаємося до нього. Може, у цьому й трагедія українців.
Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця.
Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?
Звичайно, говорячи про це, ніколи не можеш сподіватися на вичерпну відповідь. На якийсь «детальний» опис. Та й саме прагнення розкрити його як людський образ, надто делікатна справа. Бо нікому не дано право, ніхто й не може претендувати копирсатися в чужому житті. Це вже зухвалість, яку багато хто має право й засудити.
Бо Шевченко, як і Бог — він є, і все. І хай простить Спаситель за ці слова — це не зрівняння, ні. Це констатація істини, на яку заслуговують подібні Титани.
Але така вже доля геніїв — про них думають, їх намагаються пізнати в усьому...
Щоб ще краще збагнути, яким був Шевченко, можна також судити і з численних спогадів його сучасників. Адже саме в них найбільше бачимо, чуємо, уявляємо Тараса, коли він постає як подібний іншим.
Про його дитинство знаємо багато, і Тарас постає звичайною сільською дитиною. Якій не було ніщо дитяче чуже. Грався з ровесниками у піжмурки, будував у бур’янах курені, купався у ставку, козакував... Слухняний і не дуже. Для батьків і односельців. Зрозуміло, що він був незвичайною дитиною. Але то вже інша закономірна грань.
Про інтерес до археології в період заслання свідчить лист Т. Г. Шевченка до В. М. Рєпніної: «Якщо можна, то надішліть мені, ви зробите добре діло, Читання Московського археологічного товариства, що видається Бодянським».
Особливу цінність для історії мають ті замальовки Великого Кобзаря, на яких зображені знищені у вогненному пеклі війн, революцій та так званих «перебудов» шедеври стародавньої архітектури українського та інших народів. Ці малюнки з документальною точністю відображають стародавні ландшафти та архітектуру пам’яток.