Ответы
Відповідь:
Студентські роки — особливі. Їхнє життя дуже відрізнялося від буднів сучасних студентів, проте дещо залишилося незмінним ще з тих далеких часів: свобода, подорожі, пригоди і творчість!
В ХІ столітті у Європі молоді люди отримували освіту в школах при кафедральних соборах. Однак різні міста славилися різними науками: десь були гарні вчителі музики, десь — математики, ще десь — медицини. Тож допитливі учні кочували з одної школи в іншу, аби вдосконалити свою освіту.А вже в ХІІ-ХІІІ століттях у Європі зароджуються перші університети: Паризький, Болонський, Оксфордський, Кембриджський, Тулузький. І коли раніше вищу освіту здобували люди, які хотіли мати духовне звання, то тепер навчатися масово захотіли й миряни.
Студентів стало так багато, що далеко не всі випускники могли знайти собі церковний прихід, місце в канцелярії або вчительство. Тож їм доводилося подорожувати і жити за рахунок подаянь абатів, єпископів та світських сеньорів, віддячуючи за це латинськими славослів'ями.
Словосполучення «бідний студент» було тоді справедливим як ніколи: постійні блукання погано впливали на матеріальне становище вагантів. А що вже й казати про тих, хто після університету не знаходив місця, де міг би заробляти собі на прожиття! Утім, якщо ваганти й скаржилися на свою нелегку долю, то робили це у веселих віршах та піснях. Мандруючи дружними ватагами, вони створювали особливу поезію, насичену метафорами, іронією чи сарказмом.
Бідні, голодні, спраглі знань і пригод, охочі до буйних гулянь та веселощів, іронічні, творчі та вільні — ось такими були середньовічні ваганти.
Пояснення: