Ответы
Ответ:
Джордж Бернард Шоу народився 26 липня 1856 року на вулиці Аппер-Синдж, 3[n 1] у дрібнобуржуазному районі Дубліна Портобелло[4]. Був наймолодшою дитиною (і єдиним сином) у сім'ї Джорджа Карра Шоу (1814–1885) і Люсінди Елізабет Шоу (дівоче прізвище Ґарлі;1830–1913). Мав двох старших сестер: Люсінду Френсіс (1853–1920) та Елінор Аґнес (1855–1876). Сім'я Шоу походила з Англії[en] та належала до протестантів, що панували в Ірландії[en][n 2]. Джордж Карр Шоу був алкоголіком-невдахою[5]. Родичі знайшли йому синекуру на державній службі. На початку 1850-х років він вийшов на пенсію і підробляв торгівлею зерном[4]. 1852 року Джордж Карр одружився з Бессі Ґарлі. На думку Майкла Голройда, біографа Шоу, вона вийшла заміж, щоб позбутися деспотичної двоюрідної бабусі[6]. Якщо, як припускає Голройд та інші дослідники, Джордж Карр мав корисливі мотиви, то він розчарувався, оскільки Бессі успадкувала лише невелику частину родинного статку[7]. Вона стала зневажати свого нікчемного і часто п'яного чоловіка, з яким, за словами сина, прожила "збідніло-аристократичне" життя[6].
До моменту народження сина Бессі зблизилася з Джорджем Джоном Лі, яскравою особистістю, добре відомою в дублінських музичних колах. Упродовж життя письменника не покидала нав'язлива ідея, що Лі міг бути його біологічним батьком[8]. Думки дослідників творчості Шоу щодо цього розходяться[9][10][11][12]. Мати не була суворою зі сином, хоча він пізніше згадував, що її байдужість та відсутність ласки глибоко його зачіпали[13]. Майбутній письменник знайшов утіху в музиці, що наповнювала дім. Лі був диригентом і вчителем співів, Бессі мала прекрасний мецо-сопрано і на неї сильно вплинув неортодоксальний метод вокалізації, що проповідував Лі. Музика постійно звучала в домі Шоу, й там часто збиралися співаки та музиканти[4].
1862 року Лі з сім'єю Шоу почали співмешкати у будинку №1 по вулиці Гетч-Стріт у багатому районі Дубліна. У них також був заміський котедж на Долкі-Гілл[en] з виглядом на затоку Кілліні Бей [14]. Убогіші райони Дубліна бентежили і засмучували Бернарда Шоу, що був чутливим хлопчиком, і тому він краще почувався в котеджі. Учні Джорджа Лі часто давали юному Шоу книжки, а він прочитував їх запоєм[15]. Завдяки цьому, він не лише здобув ґрунтовні музичні знання хорових і оперних творів, а й познайомився з різноманітною літературою[16].
Середню освіту юнак здобув у Дубліні. Між 1865 і 1871 роками він змінив чотири школи, ненавидів їх всі[17][n 3]. Шкільний досвід розчарував його у формальній освіті: «Школи та вчителі», писав він згодом, були «тюрмами та наглядачами, де тримають дітей, аби батьки позбулись тягаря турбот і відповідальності»[18]. У жовтні 1871 року він покинув школу і в п'ятнадцять років почав працювати молодшим клерком у дублінській земельній конторі. Там він старанно працював і його швидко підвищили до головного касира[8]. У цей час хлопня знали як "Джорджа Шоу", а з 1876 року він опустив "Джордж" і підписувався "Бернард Шоу"[n 4].
У червні 1873 року, коли Бернардові було 16, Лі вирушив з Дубліна до Лондона і більше не повернувся. Два тижні по тому Бессі вирушила за ним, забравши з собою обох дочок[8][n 5]. Поведінку своєї матері Шоу пояснював тим, що без фінансової підтримки Лі їхнє спільне господарство не змогло б існувати далі[22]. Бернард залишився разом з батьком у Дубліні, а відсутність музики у домі замістив самостійним опануванням гри на фортепіано[8].