Ответы
Ответ:
Сергій був розлючений що Митько заснув на посту який йому довірили, також пояснював що це серйозно , майже як на війні
Объяснение:
Скільки так я просидів, не знаю, коли це:
— Ага! — чую сердитий голос. — Спиш, значить! Спросоння схоплююсь на ноги і просто перед собою бачу розлючене Митькове обличчя.
— Спиш! Йому довірили пост, а він спить.
— Та я… — почав був виправдовуватись.
— Що я?! Заснув чи ні?
— Заснув, — винувато розвів я руками.
— Та як ти міг! А якби це на війні?! Хіба з таким підеш у розвідку?! А якби ти був у партизанському загоні?
— Ну, пробач, Митю, — почервонів я. — Лиш на хвилинку присів. Маму згадав.
— Та згадуй собі кого хочеш! А на посту спати не смій! Хіба тобі можна доручити серйозну справу? Маму згадав! Вона, бідна, й не здогадується, який у неї синочок. Іди, спи, мамій. Я постою. Нічого не бачив?
— Ні…
— Звичайно, за спанням і дивитись нема коли.
Мені не було чого відповісти. Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у курені. Сонливість геть полишила мене. Я чув, як повернувся з обходу Митько, як він роздмухав багаття і сів, щось насвистуючи. Мене пік сором: ну як, як я, нещасний, міг заснути! Підвів товариша, втратив його довір’я. Горе мені!