Ответы
Ответ:
Объяснение:
Широка пропаганда на користь активної колоніальної політики почалася в Німеччини ще в наприкінці 70-х років. Найбільш ревними агітаторами спочатку були місіонери типу Фабри; його брошура «Чи потребує Німеччина в колоніях?» користувалася великим успіхом в буржуазних колах і в націоналістичних ферейнах. Колоніальна агітація місіонерських кіл навряд чи, проте, привернула б до себе увагу урядових сфер, якби вона не користувалася підтримкою з великих банкірів, магнатів важкої промисловості, судновласників і тих представників ганзейської буржуазії, які вже налагодили економічні зв'язку з деякими колоніальними країнами.
Два найбільших банку «Дисконтогезельпафт» і «Німецький банк» в сімдесятих роках приюрали до рук кредитування експортної й імпортною торгівлі Німеччини, зокрема колоніальної торгівлі. У 1880 р. Ганземани, глава банку «Дисконтогезельшафт», вже був зацікавлений в справах гамбургської торгової фірми «Годефрой»; ця фірма володіла факторіями на о. Самоа, але в роки грюндерства вона невдало зайнялася разі спекулятивної біржовий грою акціями рейнсько-вестфальської гірничої промисловості і, зрештою виявилася на межі банкрутства. Щоб врятувати свої капітали, глава фірми «Годефрой» вирішив скористатися тим, що в її справах був особисто зацікавлений статс-секретар відомства закордонних справ фон Бюлов (батько майбутнього рейхсканцлера). Розрахунок виявився правильним.
Глави «Дисконтогезельпафт» вже примваблювали до собі невідомі дали колоніальної експансії і широкі можливості отримання колоніальних надприбутків; він охоче на поклик «Годефрой» про допомогу - за умови, якщо німецьке уряд надасть фірмі державні субсидії і гарантії. Практично це означало, що імперія повинна взяти на себе фінансові видатки в колоніальної афері; тим часом прибутку потечуть в кишені фірми і впливових і осіб, котрі її зацікавлені. Більше того, це означало, що заради їх фінансових махінацій уряд втягується в справи колоніальної політики.
Певний час Бісмарк вагався, невдовзі, піддавшись настійне вимогам настільки впливових кіл, вирішив зробити пробний крок. Законопроект про субсидії фірмі «Годефрой», розроблений Куссеровим, він представив на затвердження рейхстагу і відразу обпікся. У Рейхстазі, як і за його стінами у цей час йшла гостра боротьба в зв'язку з загальним поворотом бісмарковської політики у бік протекціонізму. Прибічники високих заступницьких мит - консерватори, імперська партія і націонал-ліберали, - що інтереси юнкерів і важкої промисловості, зустріли сильну опозицію з захисників «вільної торгівлі» - лівого крила націонал-лібералів, партії прогресистів і католицького центру; рішучим супротивником колоніальної політики була соціал-демократія. За лінії цієї боротьби проходив тоді вододіл між прихильниками й противниками законопроекту про колоніальних субсидії.
29 квітня 1880 р. законопроект було провалено незначним більшістю голосів. Однак в 1881 р. Бісмарк зробив спробу протягнути через рейхстаг новий план - цього разу державного субсидування пароплавних ліній «Северо-германского Ллойда», пов'язують Німеччину зі Східною Азією і Австралією. Але тут він знову обпікся. Переконавшись у цьому, він розсердився і вирішив поки нічого більше відкрито не розпочинати підтримку колоніальних ділків. Його увагу тоді було цілком поглинене справами міжнародній політики в Європі, і насамперед створенням військово-політичного блоку під егідою німецької імперії. Проте колоніальні прагнення, які прокинулись серед значної частини що пануватимуть класів, не залишили Бісмарка байдужим глядачем. У його голові вже назрівали різні плани, пов'язані з цими устремліннями.
Спочатку він думав створити державну компанію, яка здійснює широку торгівлю з колоніальними країнами. Потім він замислився над планом створення великого німецького колоніального банку. Одночасно він добавив в обов'язок дипломатичним представникам Німеччини у позаєвропейських країнах активно сприяти просуванню німецьких товарів і капіталів. І при всіх умовах він й інші члени його уряду складалися лише в тісному контакті з представниками великих банків і фірм, обговорювали з ними плани торгової експансії, а згодом, як побачимо, спільно розробляли плани територіальних надбань в колоніях.сор,я русская,если с темой не совпадает,прости