Ответы
Внаслідок прогресування ВІЛ-інфекції та зниженні рівня СД4 клітин менше 50-80/мкл знижується здатність імунної системи запобігати реактивації туберкульозу та його дисемінації. Туберкульоз легенів є основною клінічною формою туберкульозу у дорослих, проте його клінічні прояви залежать від рівня імуносупресії. Клінічна картина випадків туберкульоз на ранній стадії ВІЛ-інфекції подібна до такої у пацієнтів, неінфікованих ВІЛ. На ранній стадії ВІЛ-інфекції (при кількості CD4 ≥ 350 клітин/мм3) частіше виявляють кислотостійкі бактерії (КСБ) в мазку мокротиння й характерні зміни на рентгенограмі легень. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції (при кількості CD4 ≤ 200 клітин/мм3) клінічна картина нагадує первинний туберкульоз із негативними результатами мазка мокротиння, інфільтративними змінами на рентгенограмі без утворення порожнин. У випадку важкого імунодефіциту зростає частота позалегеневої форми туберкульозу, у тому числі міліарного.
При лікуванні хворих з туберкульозом у ВІЛ-інфікованих зазвичай виникає необхідність в одночасному призначенні антиретровірусних препаратів. Ефективність комплексної антиретровірусної і протитуберкульозної терапії пояснюється відновленням і нормалізацією імунних реакцій організму (збільшується число СD4 - лимфоцитів в крові і реверсія шкірних туберкулінових реакцій). Нерідко відновлення імунітету клінічно проявляється парадоксальними реакціями у вигляді загострень туберкульозного процесу на тлі комплексного лікування.
На сьогодні призначення антиретровірусних препаратів стає необхідним елементом лікування туберкульозу у ВІЛ-інфікованих. Кількість відповідних антиретровірусних засобів з кожним роком збільшується і ефективність їх дії покращується. Проте побічні реакції, переважно гепато- і гематоксичні, при поєднанні патології, зустрічаються значно частіше.
Препарати проти ВІЛ і туберкульозу можуть добре і безпечно діяти одночасно. Однак існує потенційна взаємодія між деякими АРВ- препаратами і рифампіцином, компонентів багатьох протитуберкульозних сполучень препаратів. Рифампіцин взаємодіє з усіма препаратами з групи інгібіторів протеаз. Тому в схемах лікування хворих з коінфекцією ТБ, які отримують рифампіцин, рекомендується проводити ВААРТ з абакавіром, або ефавіренцом.
Дуже важливо на цьому етапі одночасне спостереження пацієнта лікарями фтизіатром і інфекціоністом, які лікують одного пацієнта, їх злагоджену взаємодію. У даній ситуації лікар повинен дотримуватися принципу: дві хвороби - один пацієнт.
Як і будь-які ліки, протитуберкульозні та АРВ - препарати можуть мати побічні ефекти. Зазвичай вони помірні, але в деяких випадках можуть становити серйозну небезпеку.
Ризик побічних ефектів найбільш високий в перші тижні після початку терапії, але вони можуть проявитися і пізніше. Це нормально, коли у вас виникають питання або сумніви з приводу вашої терапії. Наприклад, вас може цікавити, чи пов'язані виникнення проблем зі здоров'ям з ліками, які ви приймаєте. Дуже важливо обговорювати це з вашими лікарями - фахівцями з лікування ВІЛ та туберкульозу. Не менш небезпечним для здоров'я пацієнта є самовільне припинення прийому призначеної терапії. Такі дії можуть призвести до розвитку у ВІЛ або мікобактерій туберкульозу стійкості до призначених лікарських препаратів,що в подальшому може викликати зниження - аж до повної відсутності - ефекту лікування, негативно впливаючи на якість і тривалість життя пацієнта.
Надання медичної допомоги хворим на поєднані захворювання – туберкульоз та ВІЛ-інфекцію здійснюється у закладах охорони здоров’я загального профілю, протитуберкульозних установах, центрах профілактики та боротьби зі СНІДом.
В закладах охорони здоров’я загального профілю або регіональних центрах СНІДу здійснюється виявлення туберкульозу в осіб, які звертаються за медичною допомогою із симптомами туберкульозу, а також контрольоване лікування у підтримуючу фазу хіміотерапії після виписки із стаціонару.
Діагностику туберкульозу та ВІЛ-інфекції у хворих на туберкульоз здійснюють в протитуберкульозних установах та закладах охорони здоров’я загального профілю.
Лікування та профілактику туберкульозу та ВІЛ-інфекції здійснюють в протитуберкульозних установах та центрах профілактики та боротьби зі СНІДом.
Лікування туберкульозу проводять в протитуберкульозних закладах та центрах профілактики та боротьби зі СНІДом усіх рівнів за стандартними схемами хіміотерапії під безпосереднім наглядом медичних працівників. В протитуберкульозних закладах вторинного–третинного рівнів проводять інтенсивну і підтримуючу фази хіміотерапії.
В закладах охорони здоров’я первинної ланки проводять тільки підтримуючу фазу хіміотерапії. В центрах профілактики та боротьби зі СНІДом проводять лікування в інтенсивну фазу позалегеневих форм туберкульозу, лікування хворих на легеневий туберкульоз здійснюють тільки в підтримуючу фазу на амбулаторному етапі лікування.