Ответы
Ответ:
Найчисленнішу групу серед родинно-побутових пісень становлять пісні про кохання, сповнені особливої краси, щирості почуттів молодих сердець. Вони є вершиною народної поезії. Головний мотив пісні «Цвіте терен, цвіте терен» — нерозділене кохання молодої дівчини до парубка, який поїхав «іншої шукати». Драматизм почуття без взаємності підкреслюють засоби художньої виразності: художній паралелізм у першій строфі, антитеза («Хто в любові не знається,// Той горя не знає», «Іще очі не дрімали,//А вже сходить сонце»); слова-антоніми (цвіте — опадає, любов — горе). Це схвильований монолог дівчини, яка ділиться своїми переживаннями, розповідає історію кохання, зневаженого юнаком, «миленьким». Особливу щирість, емоційність і довірливість зображуваного створюють пестливі слова: вечероньки, нічки, кріселечко, віконця, миленький. Образи-символи цієї пісні мають уже трохи інший зміст: терен — символ перешкод, які треба подолати; сонце — вища космічна сила, центр буття, осяяння.
Особливу популярність і любов серед українців та інших народів світу вони здобули саме через ую особливість.
Объяснение: