Ответы
Ответ:
Цей перехід зумовлював певні зміни в їхній господарській діяльності. Слов'янські племена жили в різних природних умовах, що також впливало на вибір різних видів хазяйнування. І хоча основу господарства західних і південних слов'ян становило землеробство, залежно від природних умов вони займалися не тільки екстенсивним вирубно-вогняним рільництвом, а й відгінно-випасним скотарством.
Важливу роль у забезпеченні життєдіяльності населення відігравали тваринництво, ремесла й торгівля. Слов'яни вміло використовували для задоволення власних потреб "привласнювальні" види господарської діяльності. У лісових районах було поширене полювання, збирання диких плодів і меду, в річкових і озерних - рибальство, у гірських районах Південної Європи особлива увага приділялася вирощуванню худоби.
Наприкінці VI ст. землеробство у слов'ян досягло значних успіхів. У джерелах того періоду трапляються свідчення про здобутки слов'янського сільського господарства (особливо стосовно зернових злаків і худоби). Для обробітку землі застосовувалися копачки, мотики. Вирубне рільництво вимагало використання борони, рала та сохи. Перехід до інтенсивніших способів землеробства сприяв упровадженню колісного плуга із залізним наконечником. Подальший розвиток рільництва прискорився після появи у господарстві слов'ян тяглової сили - волів і коней.
Зернові культури збирали за допомогою серпів. Урожай зберігали в спеціальних приміщеннях або ямах. Використання ярини та озимини, проведення сільгоспробіт у відповідні терміни свідчили, що слов'яни здавна знали технології досягнення високих стабільних урожаїв. Для розмелення зерна широко застосовувалися зернотерки та ручні млини.
Важливою галуззю осілого господарства слов'ян було тваринництво. Вирощувані ними велика рогата худоба, коні, вівці, свині, кози передусім використовувалися для власного споживання (м'ясо, молочні продукти, жири тощо), а також Ішли на переробку або вживалися в інших сферах господарської діяльності як сировина (вовна, роги, кістки, щетина, кінський волос та ін.).
Особливе місце в житті слов'ян належало молочному тваринництву. Слов'янські племена порівняно пізно його освоїли, однак процес доїння та переробки молока перетворився на насичену багатьма ритуальними символами й ознаками сферу життя. Незначну роль у слов'янському господарстві відігравало птахівництво, хоча слов'яни здавна вирощували курей, гусей, качок.
Важливе значення в житті слов'ян і надалі мали "привласнювальні" види господарювання, насамперед мисливство. Навіть давньослов'янське слово "полювання" вказувало на діяльність на певній, ще не освоєній території або дикому полі. Слов'яни на полюванні використовували різноманітні палиці, рогатки, кидальні пристрої та лучну зброю. Однак основним мисливським знаряддям залишалися пастки, сильці й тенета. Головним способом полювання була організація пасток і засідок; звірів спочатку вистежували, заманювали, а потім переслідували. Слов'яни на полюванні використовували й собак.