Ответы
Объяснение:
Історія повсякдення є важливою віхою у
розвитку науки про суспільство. Вивчення
минулого повсякденності уможливлює глиб-
ше проникнути в історичний процес, по-ново-
му поглянути на нього передусім завдяки
тому, що вивчається досвід пересічних людей,
звичні, повсякденні практики поведінки, які
раніше залишалися не поміченими через свою
очевидність і буденність. Одні науковці вивча-
ють селянську минувшину на соціально-еко-
номічному й політичному тлі, у взаємозв’язку
з іншими важливими суспільними подіями,
масовими народними рухами тощо. Інші —
поступово вводять минуле селянства в мікроіс-
торичну перспективу, маючи за об’єкт різні
проблеми економічної, соціальної, культурної
та релігійної його сфери.
У цій статті спробуємо визначити здобутки
і перспективи у вивченні повсякденного жит-
тя селян Наддніпрянської України в порефор-
мений період, розглянемо окремі теоретичні
складові проблеми. Оскільки дослідження
різних аспектів їх буття має свою історію
(хоча у більшості праць термін “повсякдення”
не вживався), доцільно простежити нагромад-
ження відповідних знань.
Останнім часом українські науковці все
більше звертають увагу на теорію повсякден-
ності. Визнається той факт, що не існує її єди-
ної концепції й чіткого визначення. За слова-
ми О. Удода, “історія повсякденності — це
насамперед процес олюднення побуту, психо-
логізація щоденного життя, ставлення люди-
ни до побутових проблем, до влади, держави і
суспільства в цілому через призму особистіс-
ного сприйняття умов життя”1. На думку
В. Марочка, повсякденність є лише одним з
методів вивчення соціальної історії, хоча пос-
тає у якості самих відповідних відносин. У
зв’язку з цим селянство для історика є теоре-
тичною узагальнюючою категорією для
з’ясування специфіки суспільного розвитку, а
також не просто соціальною групою, а спе-
цифічним способом життя2. О. Коляструк мо-
тивує вивчення повсякденності тим, що остан-
ня поєднує в одне ціле різні прояви діяльності
людини — приватне життя з публічним,
утилітарно-прагматичні дії з ідейними та мо-
рально-етичними виборами, побутові аспекти
життя з трудовою діяльністю, групові й вікові
інтереси із загальносуспільними, локальні
події вписує у загальнодержавні, буденні на-
строї трансформує у ментальні характеристи-
ки тощо3. У центрі інтересів дослідника має
перебувати конкретна людина, поведінка,
звички, манери і світогляд якої можуть бути
типовими для цілої соціальної групи або пев-
ного середовища (парафія, село, родина)4.
У процесі опису всієї багатогранності тих
процесів, що відбувалися на селі, історія особ-
ливо взаємодіє з антропологією, етнографією,
психологією, лінгвістикою, культурологією
та іншими науками. Важлива роль відводить-
ся соціальній психології в плані виявлення
настроїв, причин поведінки і дій різних груп
селянства, сприйняття ним навколишнього
світу, його реакції на найважливіші суспільні
процеси і явища. Роль соціології виявляється
у вивченні таких аспектів, як праця селян, їх
побут, сім’я, особистість, образ і якість жит-
тя, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, міс-
це в соціальній структурі суспільства тощо.
Застосування методики історичної демографії
сприяє вивченню буття сільського населення.
(динаміки чисельності, змін його складу, роз-
селення і густоти, міграцій, народжуваності й
смертності, стану здоров’я, хвороб і т. д.).
Повсякдення включає в себе надзвичайно
багато різних аспектів, що ускладнює визна-
чення меж предмета його дослідження. Зокре-
ма під час вивчення щоденного життя селян
аналізуються: 1) буденні відносини їх із чи-
новниками, інтелігенцією, дворянами, духо-
венством, міщанами, національними менши-
нами, а також й у власному середовищі;
2) розмежування всередині соціальної групи;
3) долі окремих людей і конкретні події, які їх
стосуються; 4) повсякденні турботи і тривоги;
5) уявлення й ідеї, освіченість. 6) родинні від-
носини; 7) щоденна праця, її умови, сприй-
няття аграрних перетворень та ставлення до
землі; 8) дозвілля і відпочинок; 9) релігійно-
міфологічна сфера буття; 10) їжа й напої;
11) житло; 12) одяг та взуття; 13) санітарно-
гігієнічні особливості; 14) роль традицій і зви-
чаїв у повсякденності; 15) неординарні й звич-
ні вчинки; 16) злочини та покарання. Список
можна продовжувати і далі.
Цілісно повсякдення селянства не дослід-
жувалося, але висвітлення окремих аспектів
цієї проблеми має свою історію. Зокрема до-
революційні історики, економісти, етнографи,
правознавці, діячі земств вивчали не тільки
господарювання на селі, досвід ведення земле-
робства та інших галузей сільського госпо-
дарства, їх агротехнічну оснащеність, а й со-
ціальний аспект, різні сторони селянського
буття.