І. Франко «Захар Беркут» 1. Було се _____________________ року в тухольських горах. 2. Се новий тухольський боярин _____________________________________ святкував почин свого нового життя. 3…бо недавно князь _______________________ дарував йому ці землі. 4.. Лови на грубого звіра - це____________________________________________________ 5. От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї був би муж, ніж її батько! Ім'я героїні_____________________________________________________________________________________ 6. Мужчина , як дуб. Був плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця… ______________________ 7. Плай – це________________________________________________________________________________ 8. Як закінчилося полювання на першого ведмедя?_______________________________________________ 9. …дурна звірюка той______________________________, самотою держиться . Якби вони зібралися докупи, то хто знає, чи й стадо вовків дало би їм раду.Хто і кому сказав? ____________________________ 10. Медвідник – це __________________________________________________________________________ 11. Як закінчились лови на другого ведмедя? ____________________________________________________ 12. Чому Мирослава опинилась один на один із ведмедицею?______________________________________ ___________________________________________________________________________________________ 13. Хто її врятував?__________________________________________________________________________ 14. Смерди – це _____________________________________________________________________________ 15. Скільки людей проживало в Тухлі?__________________________________________________________ 16.Чому це село було недоступне для ворога?____________________________________________________ __________________________________
Ответы
Відповідь:
1. "Було се 1241 року. Весна стояла в тухольських горах"
2. "Се новий тухольський боярин, Тугар Вовк, справляв великі лови на грубу звірину"
3. "бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини"
4. "Лови на грубого звіра — то не забавка, то боротьба тяжка, не раз кровава, не раз на життя і смерть".
5. Мирослава
6. якщо питання в тому, чий портрет, то Тугара Вовка, якщо яке продовження портрету, то "... бо Тугар Вовк був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям.."
7. Плай - це стежка в горах.
8. Тугар Вовк "... з усього розмаху цюкнув його згори в голову, аж череп розколовся надвоє, мов розбита тиква. Бризнув кровавий мозок на боярина, і тихо, без рику повалився звір додолу"
9. "...дурна звірюка той медвідь, самотою держиться". Це слова Максима Беркути до Тугара Вовка.
10. Медвідник - це "простий, на оба боки острий меч... "
11. "Страшенно скрикнула нещаслива жертва; захрустіли кості під медведячими зубами... Дрож пройшла у всіх по тілі на той вид: бояри стали, мов укопані. Тільки Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук, підійшов два кроки ближче до медведя і, прицілившися одну хвилину, пустив йому стрілу просто в серце. Мов ножем перетятий, урвався рик звіра, і він повалився трупом на землю. Не ревіли роги, не лунали веселі оклики по тій новій побіді. Бояри, покинувши свої становища, збіглися на місце нещастя"
12. Мирослава відстала від усіх мисливців, видряпалася на кам"яну брилу і через кладку хотіла перейти на іншу скелю. Але кладка була із струхлявілої смереки і зломилася під вагою Мирослави. Вона упала поряд з лігвищем ведмедиці з ведмежатами.
13. Врятував Миролаву від ведмедиці Максим Беркут.
14. Смерди - це селянин у часи стародавньої Русі, який входив у селянську общину і сплачував данину феодалові. У складі челяді вотчинного господарства основною робочою силою були не раби, а частина вільних общинників, що попала у феодальну залежність, — смерди.
15. "Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками, всього коло півтора тисячі душ"
16. Село було недоступне для ворога, тому що було розміщене між високими неприступними скелями. "Високі, стрімкі береги тухольської кітловини покриті були темним смерековим лісом, що надавав самій долині іюзір ще більшого заглиблення і якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу. Так, справді, се була величезна гірська криївка, з усіх боків тільки з великим трудом доступна.., тільки дякуючи тій своїй неприступності, вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє свобідне, староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз більше підірвати горді, війнами збагачені бояри.."
Пояснення: