Question

366 Перебудуйте, де це можливо, сполучникові конструкції на безспо-
лучникові. Визначте смислові та синтаксичні зв'язки між предикативними
частинами утворених речень. Поясніть, чому деякі речення не піддають-
ся такій трансформації.
1. Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (М. Ко-
цюбинський). 2. Не тільки тужна пісня лилася із змученої душі
матері, ай пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі (Гри-
горій Тютюнник). 3. Чи то вітер верхів'ями смерек гуляє, чи
вовк самотній виє жалібним голосом (Є. Гуцало). 4. Вже день
здається сивим і безсилим, і домліває в зарослях ріка (В. Симо-
ненко). 5. Допоки сонце світить на землі, нехай роса нам душу
напуває (Г. Світлична). 6. Солов'ї засміялися десь, і душа моя
арфою стала (Олександр Олесь). 7. То він спитав, чи хтось ін-
ший обізвався в хаті (Є. Гуцало). 8. Лелека тихенько пристав
до зграї, але там його упізнали і осудили на вічну самотність
(В. Земляк). 9. Навіть не оглядаючись, я знаю, що це іде хтось
із небагатих людей (М. Стельмах).​

Answer 1

Ответ:

Народ сам скує собі долю — тільки б не заважали.

Не тільки тужна пісня лилась із змученої душі матері — пропікали сльози гарячі сліди на її обличчі.

Вже день здається сивим і безсилим, домліває в зарослях ріка.

Солов’ї засміялися десь — душа моя арфою стала.

Лелека тихенько пристав до зграї — там його упізнали і осудили на вічну самотність.

Навіть не оглядаючись, я знаю: це йде хтось з небагатих людей.