Ответы
Ответ:
Навесні 1066 року Гарольдів брат Тостіг Годвінсон, що ворогував на той час із Гарольдом, здійснив рейд на південно-східне узбережжя Англії. Флот для рейду він набрав у Фландрії, пізніше до нього долучились кораблі з Оркнейських островів. Флот Гарольда змусив Тостіга пересунутись на північ, де він атакував східну Англію та Лінкольншир. Напад було відбито братами Едвіном графом Мерсійським та Моркаром графом Нортумбрійським. Покинутий більшістю послідовників, Тостіг відступив до Шотландії, де й провів літо, збираючи нові сили.
Тим часом Вільгельм підготував для вторгнення великий флот та армію, зібрані не лише з Нормандії, але з усієї Франції, в тому числі значні контингенти з Бургундії та Фландрії. Зосереджені у Сен-Валері-сюр-Сом, війська були готові до виступу біля 12 серпня, але операцію з перетинання каналу було відкладено, чи то через несприятливі погодні умови, чи через спроби уникнути зіткнення з потужним англійським флотом. Фактично нормани висадились в Англії за кілька днів після перемоги Гарольда над норвежцями та спричиненого цим розпорошення його морських сил. Висадка відбулась у Певенсі у Сассексі 28 вересня, після чого нормандці збудували дерев'яний замок біля Гастінгсу, з якого здійснювали набіги на навколишні землі.
По завоюванню стосунки між англо-нормандською монархією і французькою короною дедалі погіршувалися. Ще до вторгнення Вільгельм мав значну напругу у стосунках із Капетингами, що ще більше зросла через підтримку Капетингами його сина Роберта Куртгеза, який пішов війною на свого батька, а згодом і на своїх братів. Як герцог Нормандський Вільгельм та його нащадки були васалами французького короля, але як король Англії він був йому рівнею.
У 1150 році, зі створенням анжуйської імперії, Плантагенети, наступники норманських герцогів, контролювали половину Франції та всю Англію, переважаючи Капетингів. Суперечності, що виникали з цієї ситуації, загострювались ще більше зі зростанням сили французької монархії та розширенням її прав та влади над васалами. Криза остаточно проявилась у 1204 році, коли Філіп ІІ французький відібрав у норманів та анжуйців усі їхні володіння у Франції, за винятком Гасконі.
Уже у 12 столітті, як свідчить «Діалог щодо палати Скарбниці», відбулось значне зростання кількості змішаних шлюбів між природними англійцями та норманськими іммігрантами. У наступні століття, особливо після того, як у 1348 році пандемія Чорної смерті винищила значну частку англійської знаті, ці дві групи ще більше перемішались, аж поки відмінності між ними не стали ледь помітними.
Норманське завоювання вважається останньою успішною спробою завоювання Англії, хоча перемога голландців у Славетній Революції 1688 року може розглядатись як наступне успішне вторгнення з континенту; важливу різницю становить той факт, що під час Славетної Революції одна частина англійського правлячого класу, згуртована навколо Парламенту, співпрацювала з іноземними силами, щоб витіснити іншу частину правлячого класу, згуртовану навколо монархічної династії Стюартів, тоді як під час норманського завоювання було замінено увесь правлячий клас Англії.
Объяснение: