Помогите!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
2розділ - Кінець осені, початок зими. Подорож до міста Слов'янськ по сіль між горами.
Ответы
Ответ:
Объяснение:
4. 1розділ - Кінець осені, початок зими. Жив він з дядьком в залізничному бараці при самісіньких коліях.
2розділ - Кінець осені, початок зими. Подорож до міста Слов'янськ по сіль між горами.
5. Дід Кирил ставився до нього дуже добре і називав його своїм маленьким помошнечком, а Климко його теж дуже любив.
6. Терпкий застояний холод - постійний і такий шо не проходить, скам'яніло-бузкове небо - однотонне без теплих кольорів - лише холодний тьмяний, який тисне.
7. Подаяння-це вдячність.Наприклад:коли Климко був у Бочонка до них прийшла чужа мати и попросила у Бочонка ліки.Бочонок сказав жружині он іди "подаяння"брати.Бочонок дуже весела і добра людина,чого не скажеш про його дружину.Бочонок ладен був і за яйце ліки дати,а Бочончиці було все мало)
8.Сирітство, нестатки, самостійність, відповідальність вплинули на раннє дорослішання Климка. Хлопець умів доглядати за собою. Щоб допомогти учительці, вирішує піти за сіллю, знаходить вихід зі скрутних ситуацій у важкій дорозі. Допомагає врятувати дівчину від поліцаїв на базарі. Не ховається від голоду в тітки Марини, а повертається зі сіллю додому.
«Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів...»
«Найдужче боліли ноги зранку після ночівлі. Але Климко вже знав, що бити їх не слід, а треба легенько розтерти, поляскати долонями і перші кілька кілометрів іти помаленьку»
«До обіду Климко накопав п'ятдесят сім картоплин — великих, менших і зовсім дрібних».
«Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, коли тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може... ».
«А мене держати нікому... ».
«Навибирав, де цілішої, сухої соломи, поробив товстенькі устілки і примірив їх до ступні, щоб ні великі були, ні малі. Потім туго обмотав ноги разом з вустілками плащ-палатяними клаптями і позав'язував кінці вище кісточок».
«А Климко висмикнув з торби надірвану плащ-палатку, розіпнув її в руках так, щоб затулити дівчину, і став роздивлятися»
«Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те...»
«Як тільки не стане в нас голоду, так і прийду або приїду. А зараз треба мені назад, мене там ждуть...»
9.Вони зазнали нещасть, тому розуміють людей, що попали в біду. Здатні на співчуття та милосердя до них. Іншими словами про це у народі здавна кажуть так, що ситий голодного не розуміє.
10.----------------
11.Письменник вдається до такого композиційного прийому для засудження війни, що несе розруху, голод, смерть.
12.На передньому плані перестрашений розгублений хлопчик. На ньому блакитна матроска та груба коричнева шинель. На задньому плані віддаляються ворожі літаки. Клуби диму тягнуться від землі до неба.
Уривок твору, що відповідає ілюстрації.
"Незабаром німецькі літаки розбомбили станцію. Климко бігав у той день з висілковими хлопчиками за балку дивитися збитий наш яструбок і бачив здалеку, як бомби влучали в депо, у вагони, як похитнулася і повільно впала водогінна вежа, а в повітрі над полум'ям і димами після кожного вибуху моторошно завивали уламки рейок. Бомба влучила і в барак, і його розвалило, розкидала в усі боки, а рештки стін і простінків згоріли у Климка на очах — швидко, як тріски. Пожежі ніхто негасив, бо станція горіла вся, горіли депо і шахта, а два паровози, що встигли відійти за посадку біля кладовища, клично і сумно гули в два неоднакові гудки.
Так і зостався Климко, в чім був, у чому йшов зараз….Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці».
13.1 — ранок, коли Климко втратив дядька Миколу;
— зустріч Климка зі солдатом-чехом.