Ответы
Ответ:
Ранок. Крізь опущені повіки зазирає промінь. Заплющую очі міцніще, але пустотливий бешектник продирається з подвійною силою. Йому байдуже, що у мене канікули і квапитися нікуди. Він уже давно прокинувся і тепер мовчки волає: "Гей, соньку! Літо проспиш!" Я схоплююся на ноги й біжу до вікна, щоб затягнути фіранку. А за склом стільки сонця, зелені, блакиті, що аж дух перехоплює! Добре, висплюся взимку. Натягаю шорти, на бігу снідаю і мчу у двір. А там густо розливається духмяний аромат старої липи, десь у її верховітті цвірінчать горобці, посеред двору розімліло розпластався сусідський кіт. Сонце припікає так, що над асфальтом здіймається прозоре марево. Завертаю за ріг, і в очах починає рябіти від нашої барвистої клумби. Тут все буяє кольорами райдуги, ледь-ледь гойдається і випромінює казкові запахи. І над усім тим гудуть бджоли. Їх не розморило від спеки, як нашого кота. Їм ніколи дрімати. І мені ніколи. Літо таке коротке!
Объяснение: