Ответы
Ответ:
Прочитавши повість О. Кобилянської "Земля", М. Коцюбинський, на якого твір справив незабутнє враження, писав: "...Я просто зачарований Вашою повістю... Я радів за нашу літературу". Дійсно, твір надзвичайно цікавий і повчальний.
У центрі уваги О. Кобилянської — доля сім’ї Федорчуків.
Івоніка Федорчук — батько Михайла і Сави — людина чесна і трудолюбива. Від природи він спокійний і лагідний, "з предивно ніжним почуттям і добротливо несмілим серцем". Небагато радісних хвилин подарувало йому життя. Він був колись "бідним зарубником", який хилився "перед людьми й Богом", тяжко заробляв гроші, щоб потім купити собі землю. Лише невсипущою працею хлібороб досяг усього. Важко і наполегливо працюючи разом із дружиною Марійкою, Івоніка стягся на чотири гектари землі, яку хоче передати синам. "Як я колись замкну очі, то хочу, аби моя земля перейшла в робочі руки... Вона підпливла нашою кров’ю і нашим потом", — говорить герой повісті. Тому не дивно, що земля для нього — жива істота, рідна й дорога, з якою в уяві він розмовляє, обожнює її. Івоніка любить її як джерело свого достатку, поваги, щастя, моральної стійкості.
Турботою про землю пройняті всі його помисли. І своїх синів Івоніка бачить продовжувачами своєї справи. Він мріє про те, щоб передати землю у дбайливі руки нащадків: "Я хотів би, аби й онуки мої й діти онуків моїх не відривалися від неї".
Івоніка — люблячий батько. Михайла, якого манить до себе батьківська земля і до якої він прикладає свої дужі селянські руки, Івоніка любить більше, ставиться до нього поблажливо. До Сави ж, душа якого не лежала ні до землі, ні до праці, був суворим, протиставляв синів, викликаючи в молодшого заздрість та ненависть до старшого.