Ответы
Відповідь:
Я помітила, що це питання задають не вперше, але відповіді немає. Домовимось так - я не знаю як щодо ідейного навантаження, але як я розумію цей епізод і його значення у творі.
Слід звернути увагу, що згадка у творі про вовків зустрічається не один раз: і коли втікачі вночі чекають на переправу, а поряд в комишах жалібно завив головний вовк, і коли Остап з Соломією блукають в плавнях і їм здається, що поруч чатує вовк, і коли поранений Остап згадує свого дідуся, його історії про братів-козаків і розуміє, що може безславно згинути у комишах на поталу вовкам і воронам.
Може тому він майже не здивувався, коли крізь марення побачив перед собою вовка. "Великий, сірий, забовтаний, з гарячими й голодними очима. Він насторошив вуха й простяг до Остапа морду, міркуючи, чи безпечно йому нападати, чи ні. Остап лежав безборонний і дививсь на вовка... Вовк вискалив зуби і осів на задні лаби, але не одходив". Після зустрічі з вовком Остап почав думати про смерть. Він розуміє, що смерть може бути зовсім поруч і що це не та смерть, якою б він хотів померти. А також, що він не дозволить смерті так легко його перемогти. Остап усвідомив, що він ще молодий і дуже хоче жити.
Пояснення: