Question

Серед населення середземноморських країн поширений один із видів анемії – таласемія, яка обумовлена аутосомним рецесивним гном. Він визначає в гомозиготному стані найбільш важку форму захворювання – велику таласемію, здебільшого смертельну для дітей. У гетерозиготному стані виявляється легка форма таласемії. Жінка-дальтонік, хвора легкою формою таласемії, одружилась із чоловіком, який теж хворий легкою формою талесемії, але має нормальний зір. Визначте генотип цих людей. Вкажіть можливі генотипи дітей. Яким з них загрожує смерть від таласемії?

Answer 1

Таласемії — це група захворювань, які виникають внаслідок вродженого патологічного синтезу гемо глобіну. Дефект полягає у зменшенні продукування одно
го чи декількох глобінових ланцюгів α (при αталасемії) чи β (при βталасемії) або ж повній їх відсутності. Причо му молекулярна структура глобінових ланцюгів при цьому не порушується [5,14].
Альфаталасемію спричиняє делеція одного з генів 11ї хромосоми. βталасемія, яка зустрічається частіше, виникає внаслідок спадкових мутацій у гені HBB, локалі зованому на 16й хромосомі [7]. Важкість клінічних про явів при цій патології корелює із типом мутацій та, відпо відно, ступенем дисбалансу глобінових ланцюгів. Залежно від рівня зниження синтезу βглобінових ланцюгів виділя ють цілу низку нозологій, які різняться фенотиповими про явами та важкістю перебігу захворювання (табл.) [15,19,21].
Таким чином, молекулярногенетичний аналіз гена HBB є важливим для верифікації діагнозу та прогнозу вання клінічного перебігу захворювання. Значна кіль кість (понад 100) та гетерогенність мутацій, які були опи сані в межах гена HBB, ускладнює генетичну діагностику. Різні протоколи передбачають дослідження найбільш поширених для даної популяції мутацій гена HHB, і часто доцільним є проведення повного секвенування гена. Частота розповсюдження різних типів мутацій гена HBB, як і поширеність гетерозиготного носійства мутацій гена, в Україні невідома.
Існує також група синдромів, що за клінічним перебі гом подібні до великої βталасемії, які називають проміж ною таласемією [2,14]. Генетичною її особливістю є наяв ність комбінації «слабких» βталасемічних мутацій, а іноді βмутація виступає у сполученні з αмутацією. У таких хворих, як правило, значення гемоглобіну коли вається на рівні 60–70 г/л без гемотрансфузійної підтрим ки. Функція еритроцитів при проміжній таласемії зниже на внаслідок переважання фракції гемоглобіну F (HbF), який погано переносить кисень. Як і при великій βталасемії, внаслідок інтенсивної проліферації кістково го мозку у цих хворих розвиваються псевдопухлини [6,9,12,18]. Порівняно з хворобою Кулі потреба у гемо трансфузіях у пацієнтів з проміжною таласемією виникає пізніше.
Хоча таласемічні синдроми можуть зустрічатися у всіх етнічних групах, найчастіше їх діагностують у вихідців із Середземноморського басейну, Африки, Близького Сходу, Південної та ПівденноСхідної Азії, Південного Китаю та островів Тихого океану. Вогнища таласемії є і в Азербайджані, в рівнинних районах якого гетерози готна βталасемія зустрічається у 7–10% населення. Вна слідок інтенсивної міграції населення захворювання реєс трується практично в усіх регіонах планети. За даними літератури, щороку у світі народжується близько 100 000 дітей із важкими формами таласемії [14].
Залежно від ступеня пригнічення синтезу βланцюгів розрізняють βталасемію плюс (зі зменшеною кількістю βланцюгів) та βталасемію мінус (із відсутністю βлан цюгів) [21].
При βталасемії інтенсивно продукуються еритрока ріоцити, у яких накопичуються ланцюги α, що є причи ною посиленого руйнування цих клітин у кістковому мозку, а ретикулоцитів та еритроцитів периферійної крові — у селезінці. Таким чином, у хворого розвивається анемія. Додатковим фактором тканинної гіпоксії при βталасемії є підвищений вміст фетального гемоглобіну F в еритроцитах хворого.
Основним проявом таласемії є гіпохромна мікроци тарна гіперрегенераторна анемія з характерними морфо логічними особливостями еритроцитів, тикими як гіпо хромія, мікроцитоз, базофільна пунктація, у периферійній крові виявляють мішенеподібні еритроцити та ядровмісні клітини — попередники еритроїдного ряду.
Захворювання, зумовлені мутаціями гена HBB (βглобіну)