Ответы
"Війна - цє продовження політики іншими засобами." Це висловлювання Карла фон Клаузевіца - прусського воєначальника, військового теоретика та історика (який, до речі, в 1812-1814 роках служив у російській армії) широко відомо. Досить цинічно, але факт: війни розв'язуються тоді, коли не можуть домовитися політики - ну, або коли лідер якоїсь з країн вирішує побрязкати зброєю. Ллється кров, гинуть люди з обох боків. Обидві сторони несуть втрати. Хтось із них переможе, хтось програє. І вже неважливо, хто мав рацію, а хто винен, а іноді це і визначити важко.
Вся історія людства - низка воєн. Як правило, війни розв'язують за території і ресурси. За ідеї воюють вкрай рідко, що б не казали політики.
Запитайте будь-якого, хто воював, і він скаже: війна - це страшно. Це стає зрозуміло, якщо прочитати буквально будь-який твір, дія якого відбувається під час війни - наприклад, Великої Вітчизняної. Війна - це страшне випробування для всіх: і тих, хто воює, і тих, хто чекає вісточки від своїх рідних і боїться отримати "похоронку". На мій погляд, найстрашнішим випробуванням під час війни тоді стало те, що смерть була постійно поруч. Солдат у бою, партизан у лісі, мешканець окупованої території - кожен з них міг загинути в будь-який момент сам або втратити близьку людину. І з цим нічого не можна було зробити - смерть дамокловим мечем висіла над усіма, і про неї не можна було забути. Тому війна - це найжахливіша потвора для будь-якої людини. Тому, яким би не було тяжким життя, люди досі повторюють приказку: "Тільки б не було війни".