Ответы
Ответ:
Будівельна інженерія — інженерія у будівельній галузі, інженерне забезпечення будівництва, яке охоплює всі фази реалізації інвестиційно-будівельних проєктів: проєктування, будівництво, експлуатацію об'єктів. У більш вузькому сенсі — інженерно-консультаційні або проектні послуги з підготовки, забезпечення будівництва і експлуатації промислових, інфраструктурних та інших об'єктів.
Поняття «цивільний інженер» з'явилося у XVI столітті у Голландії і застосовувалось до будівельників мостів і доріг[2] та відрізняло їх від військових інженерів. Вже від цього поєднання виник термін «цивільна (будівельна) інженерія» (див. civil engineering), на даний час (2000 роки) поширений у багатьох мовах світу. Під ним розуміється професійна інженерна дисципліна, яка переймається проєктуванням, будівництвом, експлуатацією будівельних об'єктів. Потім з'явилася (в основному в англійській мові) велика кількість подібних термінів, що стосуються інших галузей: ядерний інжиніринг, генетичний інжиніринг, реінжиніринг, астроінженерія та інше.
У Київській Русі професійні будівельні навички передавалися за безпосередньої роботи учня, підмайстра у складі артілі. Поширенню умінь сприяло те, що спорудження будівель за своєю природою було колективною справою. Першими професійними керівниками будівництва були десятники, виконавці робіт, архітектори. Перші кам'яні будівлі на Русі з'явилися під орудою візантійських зодчих. Масштабні роботи щодо створення ансамблю монументальних споруд князівського центру в Києві розгорнулись в кінці Х — початку XI cт. За нетривалий час було побудовано два палаци (розмірами 45х11 м) з видовженими фасадними галереями. Матеріали розкопок, а також мініатюри Радзивіллівського літопису засвідчують, що київські князівські палаци були двоповерхові, з аркадами і службовими приміщеннями на нижньому поверсі і житловими на верхньому. У Київській Русі сформувалася власна культура будівництва, що відрізнялася від іноземних технологій. У місцевій архітектурі почали використовувати глибокі (на 2-4 метри) і широкі фундаменти, що викладалися з грубого каміння, залитого цементом (так звана рустика). Стіни мурувалися з тонких смуг цегли, які чергувалися із товстими шарами цементу особливого складу, де основним складником було вапно.
З появою спочатку емпіричних, а потім науково обґрунтованих методів розрахунку, конструювання та будівництва, стали виникати професійні навчальні заклади.
У Франції перше будівельне училище було створено 1740 року архітектором Блонделем[7]. 1816 року, в Україні відкрилося Львівське реальне училище (тепер Національний університет «Львівська політехніка»), де одним з основних предметів, було креслення. Для нижчої і середньої ланки управління у Російській імперії, організовувалися школи десятників з будівельної справи, а також курси з підготовки техніків-будівельників. Першим вищим інженерним навчальним закладом (також в області фортифікаційного будівництва) стає у 1810 році, створене 1804 року Головне інженерне училище Російської імперії (а нині ВІТУ), через додавання додаткових офіцерських класів та двогодинне продовження навчання офіцерів, на відміну від усіх інших кадетських корпусів та інженерних навчальних закладів Російської імперії. Як писав випускник Інституту інженерних шляхів сполучення Тимошенко Степан Прокопович у власній книзі «Інженерна освіта у Росії», освітня схема Головного Інженерного Училища, що виникла після додавання старших офіцерських класів, з поділом п'ятирічної освіти на два етапи у подальшому саме на прикладі Інституту інженерів шляхів сполучення поширилася у Російській федерації та зберігається досі у 2000 роках. Це дозволяло починати викладання математики, механіки та фізики на досить високому рівні вже на перших курсах і дати студентам достатню підготовку з основоположних предметів, а потім використовувати час для вивчення інженерних дисциплін.[8]
Одним з перших вищих навчальних закладів в області транспортного будівництва був Петербурзький державний університет шляхів сполучення, який засновано у 1809 році. Він готував фахівців з проєктування, будівництва та експлуатації дорожніх, а також гідротехнічних споруд.
Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет було засновано 1832 року під назвою «Училище цивільних інженерів» і є найстарішим в Росії серед спеціалізованих вищих навчальних закладів (ВНЗ) будівельного профілю.
Однією з особливостей будівельного інжинірингу є відсутність явної персоніфікації інжинірингових функцій. Це пов'язано з тим, що організація будівельних проєктів може бути досить різноманітна, і одні й ті ж функції в різних проєктах можуть виконувати замовник, проєктувальник, генеральний підрядник, субпідрядники, інжинірингова фірма та інше. Тому розглянемо основні функції інженерного забезпечення відповідно до етапів життєвого циклу будівельного об'єкта. Виділяють шість основних стадій життєвого цикл.
Объяснение:
розумію, що багато, але це ж все таки міні проєкт;)