(Пліз) Підкреслити у реченні займенники: " Якось між нами зайшла мова про доцільність людської усмішки, чи завжди цей порух уст буде потрібен людині, чи, може, в далекім майбутнім усмішка взагалі зникне, мов якийсь пережиток. Ліда, вислухавши нас, зауважила:
– Як це усмішка може зникнути? – дівча схмурило свої бровенята. – Коли щира усмішка, не награна… Коли в ній настрій чи ваше ставлення до когось…
Та я певна, що люди майбутнього не зможуть без усмішки обійтись! – тон її не припускав заперечень.
– Дивись, яка вона категорична в питанні усмішки, – весело каже мій друг. – Але, очевидно, усмішка завжди-завжди буде. Хіба можна уявити, скажімо, Джоконду неусміхненою? Усмішка – це ж, власне, частка душі, її вияв, її світло, і тому вона, треба думати, вічно буде. Ліда тут має рацію…"
Ответы
"Якось між (нами) зайшла мова про доцільність людської усмішки, чи завжди (цей) порух уст буде потрібен людині, чи, може, в далекім майбутнім усмішка взагалі зникне, мов (якийсь) пережиток. Ліда, вислухавши (нас), зауважила:
– Як це усмішка може зникнути? – дівча схмурило (свої) бровенята. – Коли щира усмішка, не награна… Коли в (ній) настрій чи (ваше) ставлення до (когось)…
Та (я) певна, що люди майбутнього не зможуть без усмішки обійтись! – тон (її) не припускав заперечень.
– Дивись, яка (вона) категорична в питанні усмішки, – весело каже (мій) друг. – Але, очевидно, усмішка завжди-завжди буде. Хіба можна уявити, скажімо, Джоконду неусміхненою? Усмішка – це ж, власне, частка душі, ( її ) вияв, (її) світло, і тому (вона), треба думати, вічно буде. Ліда (тут) має рацію…"