Ответы
Объяснение:
Антуан де Сент-Екзюпері народився у 1900 р. у м. Ліон у сім'ї збіднілих аристократів. Родина Екзюпері мала старовинне лицарське походження. Батько його був страховим інспектором, мати — талановитою художницею, людиною високої культури.
Дитячі роки залишили в душі письменника такий глибокий слід, що він навіть у зрілому віці завжди говорив: «Я родом із Дитинства». Як нащадок старовинного графського роду, ріс у розкошах і загальній любові, особливо з боку матері. Антуан полюбив літературу, музику, живопис, сам складав казки, непогано малював і грав на скрипці.
Ads by optAd360
В 1909 р. Антуан та його брат вступили до єзуїтського коледжу Сент-Круа в Мане, пізніше їх перевели до коледжу в Монгре. А в 1912 p., коли Антуанові було 13 років, відбулася дуже важлива подія в його житті — відомий авіатор Жуль Ведрін узяв його з собою в політ на літаку. У Сент-Екзюпері з'явилася мрія стати пілотом. Закінчивши коледж, він поїхав до Парижа, мріючи вчитися на військового моряка. Але, хоч як це парадоксально, майбутній письменник не зміг написати екзаменаційний твір. Його не змогла надихнути надумана патріотична тема, подана для розкриття.
Із 1920 р. Антуан навчається на архітектурному відділенні Школи мистецтв. У цей період формується культурний світогляд майбутнього письменника, він читає Достоєвського, Ніцше, Платона. Але вже в 1921 році Сент-Екзюпері кидає навчання і вступає до армії. Тут збулася його дитяча мрія — він стає льотчиком. Та за два роки він потрапляє в аварію й отримує серйозну травму, після чого його демобілізують із армії.
Цивільні професії конторника, комівояжера, які Антуанові де Сент-Екзюпері довелося опановувати після одужання, були йому не до душі. Пробує писати, хоч не зовсім вдало, а при нагоді знову повертається до літака, служить на поштово-повітряній лінії, що з'єднувала Францію з Північною Африкою. Ремесло льотчика стало й джерелом його поетичного натхнення. 1926 року в журналі «Срібний корабель» опубліковано перше оповідання Сент-Екзюпері — «Льотчик», а 1929 р. виходить його роман «Пошта — на Південь». Із 1927 р. Сент-Екзюпері знову підіймається в небо — він став пілотом поштової авіалінії Тулуза — Дакар, а пізніше його призначають начальником аеродрому в Африці. Якийсь час він жив у Буенос-Айресі в Аргентині, де написав повість «Нічний, політ», опубліковану у Франції в 1931 р., за яку він отримав літературну премію і яку відразу ж було екранізовано.
Ads by optAd360
Повернувшись на батьківщину, письменник далі працює в авіації. Він подорожував по всьому світу спершу у справах авіакомпанії, пізніше — як журналіст. Із цією метою він побував у Москві та Іспанії. Неодноразово він підкорював повітряні простори і при цьому не раз зазнавав аварій. Подорожі ставали матеріалом для творчості Сент-Екзюпері. Так, у 1935-1936 pp. він на власному літаку вирушив у політ Париж — Сайгон, аби здолати рекорд швидкості на цьому маршруті й отримати призначену за це премію, проте зазнав аварії в Лівійській пустелі. Цей епізод став основою роману «Планета людей» (опублікований у 1939 р.). А в 1938 році спроба перельоту за маршрутом Нью-Йорк — Вогняна земля завершується аварією в Гватемалі, після якої письменник тиждень був у комі. Перебуваючи на лікуванні після аварії, він і розпочав згаданий вище твір. У 1939 р. Французька Академія присудила йому Велику премію роману за цю книгу.
Під час Другої світової війни Сент-Екзюпері знову стає військовим льотчиком. Після капітуляції Франції він залишає батьківщину й живе в Нью-Йорку, де 1941 року пише «Військового льотчика» й веде агітацію за вступ США у війну а Німеччиною.
1942 — «Військовий льотчик» публікується в СІЛА та Франції. Автор працює над казкою-притчею «Маленький принц».
У 1943 р. написано й опубліковано «Лист до заручника», також виходить у світ «Маленький принц». Із червня Сент-Екзюпері перебуває в Алжирі й Тунісі, де здійснює кілька розвідувальних польотів.
31 червня 1944 року відбувся останній політ Антуана де Сент-Екзюпері. Вилетівши з бази Борго на Корсиці, його літак зник без вісти.