Ответы
Відповідь:
Займенник — самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники співвідносяться з певними іменниками, прикметниками, числівниками, тому, подібно до цих частин мови, відповідають на питання: хто? що? який? чий? котрий? скільки?.
Займенники поділяють на такі розряди за значенням: особові, зворотний, присвійні, вказівні, питальні, відносні, означальні, неозначені та заперечні.
Усі займенники змінюються за відмінками, а співвідносні з прикметниками можуть мати ознаки роду й числа.
Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник вінзмінюється також за родами. Приклади:
Я це повинен розповісти. Ти не можеш спитати? Ми вчора були у лісі.
Ви не забули про зустріч? Він підійшов. Вона добре грала на фортепіано. Воно було дуже холодне.
Вони ще часто будуть згадувати цю подорож.
Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки).
Приклад:
Без пізнання мети ніщо не можна належно вивчити.
З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (ні в якому, ні для чого, ні для кого).