Можете, пожалуйста, написать ооооооооочень короткий пересказ, прям ооооочень.Чтобы можно было прочитать за минут 15-20. Сказка "Джури Козака Швайки"
Я УМОЛЯЯЯЯЯЯЯЯЮЮ, миледи и джентльмены
Ответы
Ответ:
Кінь Вітрик вже котрий день ніс на собі знеможеного вершника з пораненою рукою. За ними гнався загін татар ногайців. Перед Вітриком простягалися дніпровські плавні. Праворуч – неозорий степ, скоро мали з'явитися байраки. Знеможений вершник просив коня бігти до Барвінка.
А ногайці були зовсім поруч. Широкою підковою оточували вони самотнього втікача. Посередині летів сам Гафур-ага – дебелий, сивуватий татарин зі шрамом через щоку. Він хотів зловити втікача живим, щоб добре познущатися. Бо козак вчинив ногайцям багато лиха: попереджав села про набіги, завжди вислизав з рук, а позаминулого року перетворився на вовка та вбив вночі родича Гафура-аги.
Втікача звали Швайкою, бо штрикав ординців, мов швайка (швайка – товсте шило, інструмент чоботаря). Татари уже третій раз поміняли коней, а наздогнати Швайку не могли. Раптом Вітрик повернув і заніс Швайку у діброву. Татари кинулись на сліди. Зненацька на коня Гафур-аги накинувся вовк. Татарин загинув, а його помічники кинулися тікати. Згодом з протилежного боку діброви вийшов знеможений Вітрик. Він прошкував до старого воронівського городища. На Вітрикові лежав непритомний Швайка.
Объяснение:
не знаю правильно , но пусть будет
Ответ:
По степу на коні Вітрику мчав найвідоміший розвідник Пилип на прізвисько Швайко, яке він отримав за те, що як швайка впивався в татар, вбивав і тікав. Він був поранений та все одно зумів вбити головного бея в діброві і знову зникнути. Далі йде розповідь про село Воронівку і її жителів сироти Грицика, його найкращого друга Санько та його матері тітці Мокрині, що була дужча за чоловіків, старого і поважного козака діда Кібчика та його онука Демко на прізвисько Дурна Сила. Тутешній староста пан Кобильський, почувши про можливий набіг татар, вирішив підготуватися і подався до Воронівки за новими челядниками, збіжжям. Та Грицик з Саньком крикнули, що татари вже тут і пап втік. Так як пан цього б не пробачив діти пішли з села до Василя Балеймового і інших козаків, що також були з Воронівки.
Дорогою вони бачать челядників пана Кобильського Тишкевича та інших, що грабують козаків, видаючи себе за татар. Втікаючи від них та вовка вони побачили як татари гналися за козаком, що сховався в очеретах та так його і не зловили. Коли татари пішли вони познайомились з ним, то був Швайка. Він відвів їх до Василя Балеймового.
Коли ж козаки поїхали щоб зібрати інших для битви з татарами до острова приплив Тишкевич, якого Грицик, Санько та вовк Швайки Барвінок взяли у полон. Та коли прибули інші козаки, то Тишкевич хитрощами втік, але Швайка разом з дітьми почав погоню. Тишкевич втік до татар, які почали шукати Швайку. Саме в цей час Швайка взнає про дар Саньки – ворожбу, і вирішує віддати його на навчання до ворожбита дідо Кудьми.
Тим часом Тишкевич обдурює Дурну Силу, що втік з полону, бере його у спільники і грабує козаків. Біля Воронівки зустрічаються Демко, діди Кібчик і Кудьма, а потім і Швайко з хлопцями. dovidka.biz.ua Дурну Силу Швайко б’є різкою, після чого Демко з дідом їдуть у плавні віддати здобич та на осуд козаків, Кудьма забирає до себе Санька, а Швайка разом з Грициком їдуть далі. Демка козаки прощають і він з дідом залишається у плавнях, де з іншими строять першу зимову фортецю на острові від татар. Санько вчиться у Кудьми, але той дуже хворий. Коли приїжджають козаки, Швайка, Грицик, то стає відомо, що козаки відбили напад татар і тепер козаки об’єднуються з усіх земель і йдуть у дніпрові плавні.
Пан Кобильський підступно ув’язнює Швайку, але приїжджають дід Кудьма, Санько та інші козаки, напускають мару, що вони переяславський староста. Ворожбити визволяють Швайку, а Тишкевича змушують відшмагати пана Кобильського, чим зробили його ворогом для пана. Козаки групуються біля Бобрового острова, а потім нападають тисячею на 5 тисяч татар та отримують перемогу. Але Саїд-мурза збирає нову п’ятитисячну орду і проводе бій біля Бобрового острова. Більше половини татар гине і вони відступають, але і козаків залишилось менше 400 і то майже всі поранені. Вирішують після підкріплення спуститися нижче Дніпра до острова Хортиця і зробити там нову січ, а Швайка зі своїми джурами Грициком і Саньком їдуть в степ.
Переказ «Джури козака Швайки» написав Гнатюк О.