Ответы
Ответ:
Православні, католики, протестанти
12/11/2003 | Георгій
Недавно п.tmp запропонував відкрити дискусію про те, що об"єднує і що розрізняє три головні течії християнства - православних, католиків та протестантів.
Один мій викладач в інституті казав, що знання - це те, що залишається в голові тоді, коли студент забуває все вивчене для екзамену і також забуває сумку з книжками в тролейбусі. Керуючися цим принципом, не заглядаючи ні в які джерела, спробую почати цю розмову дуже короткою характеристикою цих трьох течій.
Православні вірять, що Христос є Господом і Спасителем людства, силою, яка преображає космос, і Головою християнської церкви. Церква є не організацією, а життям людей во Христі. Як таке нове життя, вона є "кафоличною" (від арістотелівського терміну "то кафолон," що означає "таке, що об"єднує окремі сутності в одне," тобто об"єднуючою, цементуючою, "зліпляючою" людей в одне тіло силою), або "соборною." Вона керується Вселенськими і помісними Соборами, де всі віруючі, духовенство і миряни, разом обговорюють найважливіші питання церковного життя. Православні єдині доктринально, але існують як сукупність окремих помісних церков, жодна з яких не більше і не менше важлива, ніж інша. Серед цих помісних церков грецька, болгарська, сербська, грузинська, естонська, російська і багато інших. Існує також кілька канонічних (тобто визнаних всіма православними) помісних українських православних церков (УПЦ-МП, УПЦ США, УПЦ Канади і ін.), а також Українська Автокефальна Православна Церква і Українська Православна Церква (Київського Патріархату), які поки що борються за своє визнання. Помісні церкви очолюються предстоятелями-єпископами, які можуть мати почесні титули митрополитів або патріархів. Це не означає, що вони є "начальниками" інших єпископів, тому що за православною доктриною всі єпископи мають однакову владу. Ці почесні титули означають тільки те, що їх володар має особливий моральний, духовний авторитет. Єпископи православних церков вважаються преємниками Христових апостолів через таїнство рукоположення; вони мають владу здійснювати таїнство рукоположення рядових священиків, які через це таїнство одержують право бути духовними керівниками (душпастирями) прихожан окремих місцевих церков (парафій). Як єпископи, так і парафіяльні душпастирі мають владу (і обов"язок) служити церковні служби і здійснювати таїнства Сповіді, Причастя, Хрищення, Миропомазання, Шлюбу і Освячення єлеєм (або Останньої послуги помираючому). Православні відкидають доктрину "визначення наперед" і натомість вірять, що спасіння людини твориться синхронним взаємним зусиллям Бога-Спасителя і людини-спасаємої; зусилля цієї останньої здійснюється через церкву. Вищим авторитетом для православних є Св. Письмо (Біблія) і церковна Традиція, в яку входять різноманітні вчення Отців ранньої церкви, а також матеріали семи Вселенських церковних соборів. Богослужіння в православних церквах дуже "літургічне," тобто здійснюється за встановленим порядком, без імпровізації. Надзвичайно велику роль у богослужінні і, ширше, всьому церковному житті грає віддання особливої шани Богородиці і святим. Дуже поширені графічні зображення Христа, Богородиці і святих (ікони), а також залишки тіл святих (мощі); православні вірять, що ікони і мощі мають чудотворну силу. Соціальна платформа православної церкви надзвичайно консервативна; православні не вірять у соціальний прогрес, ліберальні цінності на кшталт індивідуальної свободи, прав людини тощо. Ідеалом християнського служіння вважається відокремлене від соціуму життя в монастирі. Православні монахи не мають права одружуватися, але парафіяльні священики на момент їх рукоположення не тільки можуть, а й повинні мати дружину. Єпископи призначаються тільки з лав монахів і, таким чином, завжди неодружені.