Question

срочно контрольний твір Біблія то джерело мудрості і моралі​

Answer 1

Біблія складається із двох розділів: Старого Завіту й Нового Завіту. У першій частині розповідається про вухо світу й створення людини, про його життя, про недосконалість людей, занепад звичаїв й всесвітній потоп. Завершується Старий Заповіт Книгами Пророків, котрі є книжками надії. Думка про відродження зруйнованої зв'язку між Богом й людством продовжує Новий Завіт. У цій частині докладно розповідається про життя Ісуса Христа, його вчення, вчинені ним діва, його смерть, воскресіння й вічне життя. Ісус Христос - це Месія, володар Царства Божого, його місія - проповідувати любов й підтверджувати її добрими справами.
Біблія є пам'яткою найдавнішої писемності людства, яку включає юридичні кодекси, міфи, легенди, притчі, хроніки, псалми. Біблія - найвідоміша книга, перекладена 1829 мовами й прислівниками. Існує Біблія уже понад три тисячі років й якщо жити, гадаю, вічно. Вона вважається святою, бо проголошує Слово Бога, відстоює високі моральні ціності. Біблія є витвором витонченої словесності й має літературно-художнє значення.
Яскраві і мудрі біблійні образи надихнули на створення нових творів письменників й художників, композиторів та кінематографістів. як у сиву давнину то й сьогодні усі люди, котрі прагнуть до морального вдосконалення, вірять у справедливість й добро, звертаються до Біблії. Тієї, хто не читавши цієї книжки, не може вважати собі освіченою людиною. Алі, я впевнена, таких людей із кожним днем стає все менше й менше.
Біблія - найбільша літературна пам'ятка, Книжка книжок, перекладена багатьма мовами світу. Це не твір художньої літератури. Біблія - це величне й філософське вчення про світло, про людей, про вічних моральних й духовних цінностях нашого світу. Ісус Христос - Сін Божий, один із головних героїв Біблії, хоча й не можна визначити головних чи другорядних героїв цієї величної книжки.
Всьому світу відомі притчі Ісуса Христа, котрі дивують нас своєю образністю й глибоким філософським змістом.
Відомою є притча про сівача. Про що ж йдеться у цій притчі? «Вийшов сівача, щоб сіяти, й тих зерна, що він сіяв, самі впали на край дороги, й пташинки повидзьобували їхні, другі впали на кам'янистий грунт, де смердоті висохли, інші впали в терен, й терен поглинув їхнього, а тих, що впали на грішну землю, зійшли. Вісь такий, на перший погляд простою, є притча про сівача, але й вона має глибокий символічний підтекст й є надзвичайно повчальною. Зерна порівнюються із людьми, котрі слухають вчення Христове. титану, котрі не розуміють почутого, подібні до зерен при дорозі: їхні краде лукава. Дехто сприймає сказане, але й потім захоплюється. Дехто приймає й розуміє все, але й побутові щоденні клопоти, аби терен, не дають зернам народитися. А тих люди, котрі слухають слово й плід приносять, подібні до зерен, котрі впали в добру землю.
Мені глибоко вразила ця притча, й я довго розмірковував над її змістом. Врешті-решт я приходив до висновку, що вон і справді стосується нашого життя. Вона стосується не лише тихий, хто слухає про Царство Небесне, а і тихий, хто просто чує в своєму житті якісь корисні добрі слова. Адже люди прийшли на шкода, не завжди їхнього сприймають, уподібнюючись зернам на кам'яному грунті чи зернам в терні.