Ответы
Ответ:
Биография
Родился 25 декабря 1897 [6 января 1898] на станции Дебальцево, по одним данным, в 1897 году (ст. ст.), по другим — в 1901 (указан на надгробии поэта[2]).
Его отец, Николай Владимирович, чертёжник по специальности, имел французские корни. Будучи человеком непоседливым и разносторонне одарённым, сменил много профессий, учительствовал, работал сельским адвокатом, шахтёром. Мать поэта — Антонина Даниловна Локотош — маляр, родом из Луганска, занималась домашним хозяйством. Двоюродный брат матери известный украинский красноказачий командир Иван Семёнович Локотош, соратник Климентия Ефремовича Ворошилова, о чём сам поэт упоминает в предисловии к роману «Третья Рота». Другие родственники по фамилии Локотош воевали в составе белогвардейских антисоветских формирований, в частности поручик Михаил Локотош, погибший в 1919 году в районе Луганска.
Владимир Сосюра окончил сельскую школу и поступил в сельскохозяйственное училище на станции Ямы Бахмутского уезда, где обучался в одно время с будущим Маршалом Советского Союза К. С. Москаленко[3]. С 12 лет работал в шахтах Донбасса, принимал участие в Гражданской войне: сначала на стороне Украинской Народной Республики, затем — на стороне Красной Армии. По окончании войны учился в Коммунистическом Университете в Харькове и на рабфаке при Харьковском институте народного образования. В это время был участником литературных организаций «Плуг», «Гарт», ВАПЛИТЕ, ВУСПП. В марте 1932 был исключен из ВУСПП за "отрыв от организации и классово-враждебную деятельность, за буржуазное перерождение".
В 1942—1944 годах Сосюра военный корреспондент.
В 1951 году он стал объектом травли после статьи в газете «Правда», которая обвиняла Сосюру в «буржуазном национализме» за стихотворение «Любіть Україну», написанное в 1944 году. Заслуженный советский поэт, изучаемый в школах классик.
Умер 8 января 1965 года. Похоронен в Киеве на Байковом кладбище.
Объяснение:
Объяснение:
ВОЛОДИМИР СОСЮРА (1898-1965) Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецької області). Його дитячі роки минули у селищі Третя Рота (нині м. Верхнє) біля Дінця. З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом. Початкову освіту дав йому батько; крім того, Володимир багато читав, особливо захоплюючись пригодницькою літературою. У 1911 р. він вступає до двокласного училища в с. Третя Рота. Продовжував освіту в Харківському інституті народної освіти. Поет брав участь у громадянській війні (спочатку в складі петлюрівської, а потім — Червоної армії) та Другій світовій війні
Писати вірші почав із 14 років. У жовтні 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує вірш В. Сосюри «Плач волн», потім — перший вірш українською мовою «Чи вже не пора». Як поет В. Сосюра виходить з романсової традиції з притаманним їй образним рядом та інтонацією. Соціальна тематика уживається в його поезії із сентиментальними медитаціями. Формування його як зрілого поета припадає на пореволюційні часи. У 1921 р. вийшла збірка «Поезії», це була друга його книжка. Перша, «Пісні крові» (1918 р.), не збереглася. Цього ж року з’являється поема «Червона зима». У 20-х роках XX ст. виходять також збірки «Осінні зорі» (1924 р.), «Сьогодні» (1925 р.), «Золоті шуліки» (1927 р.), «Коли зацвітуть акації» (1928 р.). За десятиліття між 1922 та 1932 роками В. Сосюра був членом багатьох літературних організацій — Пролеткульт, «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП. Наприкінці 1920-х років з боку критики все частіше чуються вислови про неправильну політичну орієнтацію поета. У цей важкий час В. Сосюра майже не пише, займається перекладами. Настрої відчаю позначилися й на збірці «Серце» (1931 р.). У 1936 р. поета знову приймають до Спілки радянських письменників (у 1934 р. В. Сосюру «за націоналістичні ухили» виключають з партії та зі Спілки письменників). Наступного року з’являється збірка «Нові поезії». У 1939 р. — збірка «Люблю». У 1940 р. В. Сосюра закінчує своє найбільше ліро-епічне полотно — роман у віршах «Червоноармієць».
Збірки воєнних та повоєнних років: «В годину гніву» (1942 р.), «Під гул кривавий» (1942 р.), «За мир» (1953 р.), «На струнах серця» (1955 р.), «Солов’їні далі» (1957 р.).
У 1960 р. завершує поему «Розстріляне відродження», розпочату в довоєнний час і опубліковану в 1988 р. в журналі «Вітчизна». В останнє десятиліття життя поета побачили світ збірки поезій «Близька далина» (1960 р.), «Поезія не спить» (1961 р.), «Осінні мелодії» (1964 р.), «Весни дихання» (1964 р.). Поема «Мазепа», розпочата у 1929 р. та закінчена в 1959 р., потрапила до списку заборонених творів і була надрукована аж у 1988 р. До останнього дня поет залишався людиною активною, діяльною, життєлюбною. Помер В. Сосюра 8 січня 1965 р.