Написати твір «Мій улюблений літературний герой у “Слові про похід
Ігорів” або Образ князя Ігоря в “Слові про похід Ігорів” терміново!!!!!
Ответы
Відповідь. Мій улюблений герой (Ярославна)
З давніх-давен мудрий український народ шанував та оспівував естетичний ідеал жінки. В Образах вірної дружини, нареченої підкреслювались характерні риси щирої українки: відданість коханню, гідність, лагідність, вірність, здатність зробити все можливе неможливе заради сімейного щастя. Такі жінки допомагали перемогти, вистояти своїм чоловікам, судженим, братам під час суворих небезпек, які нерідко загрожували країні.
В одній з найвидатніших пам’яток світової культури – “Слові про похід Ігорів” – и зустрічаємо привабливий жіночий Образ Ярославни. Ярославна – Історична особа, справжнє її ім’я Єфросинія, дочка галицького князя Ярослава. У “Слові…” ця героїня, дружина князя Ігоря, уособлює Образ вірної подруги, яка охоплена горем від довгої розлуки з чоловіком. Цей образ характеризує глибокий ліризм, моральну красу, духовну силу.
Героїня не знаходиться поряд з Ігорем у поході, але вона також допомагає Ігорю та його дружині. Хто зна, чи не її молитви та звернення до природи допомогли Ігорю повернутися
з полону? Дізнавшись про поразку, поранення і полон чоловіка, вірна інка болісно це переживає. їй спадає на думку звернутися до природи по допомогу. На той час Магічній функції слова, природних явищ надавали великого значення. Ярославна докорює вітрові, називаючи його “господином”, за те, що “веселощі розвіяв”.
Хочеться їй полинути чайкою, щоб обтерти рани коханому. Звертається жінка й до Дніпра-Словутича, до сонця з проханням допомогти князю: Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано.
Свого чоловіка називає Ярославна “ладою”, хвилюючись та посилаючи свої сльози. Вона нагадує чайку, що квилить на березі моря. Заслуговує на увагу ще те, що в невтішному горі ця мужня жінка піклується не лише про благо чоловіка, а й про його військо. Докоряє вона вітрові за те, що переносить Ворожі стріли на дружину князя. Просить Ярославна і “світлеє і трисвітлеє сонце”, щоб у полі безводному не мучило спрагою воїнів.
Усе це свідчить про шляхетність, патріотизм, громадянську свідомість княгині. Вона виступає заступницею, берегинею воїнів Київської Русі. Це справжня княгиня, яка заслуговує на повагу не тільки сучасників Ігоря, а й нащадків. Якщо кожна жінка буде такою ж відданою, шляхетною, патріотичною, вірною, то наші чоловіки будуть завжди перемагати та робити все, щоб країна-мати була вільною, багатою та щасливою.
Недарма Образ Ярославни надихає письменників, художників створювати чудові переспіви мотивів материнства, жіночості, Кохання. Пісня-плач Ярославни – це Символ незламності духу жінки, ніжної і мужньої водночас.
Мой любимый герой (Ярославна)
С давних времен мудрый украинский народ чтил и воспевал эстетический идеал женщины. В Образах верной жены, невесты підкреслювались характерные черты искренней украинки: преданность любви, достоинство, кротость, верность, способность сделать все возможное и невозможное ради семейного счастья. Такие женщины помогали победить, выстоять своим мужчинам, суженым, братьям во время суровых опасностей, которые нередко угрожали стране.
В одной из самых выдающихся памятников мировой культуры – “Слове о походе Игоревом” – и встречаем привлекательный женский Образ Ярославны. Ярославна – Историческое лицо, настоящее ее имя Ефросинья, дочь галицкого князя Ярослава. В “Слове...” эта героиня, жена князя Игоря, олицетворяет Образ верной подруги, которая охвачена горем от долгой разлуки с мужем. Этот образ характеризует глубокий лиризм, моральную красоту, духовную силу.
Героиня не находится рядом с Игорем в походе, но она также помогает Игорю и его жене. Кто знает, не ее молитвы и обращения к природе помогли Игорю вернуться
из плена? Узнав о поражении, ранения и плен мужа, верна инка болезненно это переживает. ей приходит в голову обратиться к природе за помощью. На то время Магической функции слова, природных явлений придавали большого значения. Ярославна докорює ветровые, называя его “господином”, за то, что “веселье развеял”.
Хочется ей устремиться чайкой, чтобы обтереть раны любимому. Обращается женщина и до Днепра-Словутича, к солнцу с просьбой помочь князю: Прилелій, господине, мою ладу мне, чтобы я не посылала ему слез на море рано.
Мужа называет Ярославна “ладой”, волнуясь и посылая свои слезы. Она напоминает чайку, что плачет на берегу моря. Заслуживает внимания еще то, что в отчаянном горе эта мужественная женщина заботится не только о благе человека, но и о его войско. Упрекает она ветровые за то, что переносит Вражеские стрелы на жену князя. Просит Ярославна и “світлеє и трисвітлеє солнце”, чтобы в поле безводном не мучило жаждой воинов. Ответ:
Объяснение: