Ответы
Відповідь:
Більшість сучасних дослідників фашизму і нацизму розглядають націонал-соціалізм як різновид (але не «зразковий») фашизму — в широкому розумінні цього терміну, як певного типу ідеологій — «родового фашизму» (англ. generic fascism), а не італійського, який також є лише одним із варіантів «родового фашизму», хоча й хронологічно більш раннім[23].
Фашисти та націонал-соціалісти крайньо негативно ставилися до комунізму та ліберальної демократії. Вони в своїй політичній риториці та пропаганді зневажливо та глузливо називали плутократіями та плутократами західні демократичні держави та їх правителів.[24][25][26]
Італійський фашизм першим, після російського більшовизму, прийшов до влади,— і тим самим запропонував зразок для наслідування для інших відносно подібних та споріднених за ідеологією та політичною практикою організацій і груп, що з'явились пізніше після становлення італійського фашизму. Незважаючи на їхню подібність та спорідненість, інші організації та рухи, які, у пропаганді, прийнято називати «фашистськими» за аналогією з італійським фашизмом, мали свої особливості, що значно відрізняли їх один від одного та, зокрема, від італійського фашизму. Наприклад, для німецького націонал-соціалізму від самого початку був характерним «біологічний расизм», расовий екстермінаційний антисемітизм, реалізація расової політики, євгеніка та «расова гігієна»[27], тоді як відсутність расової складової італійського фашизму підтверджується значною участю італійських євреїв у італійському фашистському русі та участю у місцевих фашистських організаціях небілого населення африканських колоній, завойованих фашистською Італією.[28] Італійський фашизм тільки після 1938 р., під впливом націонал-соціалістів, увів дискримінаційні расові закони проти євреїв
Пояснення: